Ты грустишь - Валерия, Стас Пьеха

Я грущу...

Ты грустишь...

Я грущу...

Осенью как всегда небо с проседью,

Пустота...Все прохожие исчезли вдруг,

Городом правит ненастье.

Ты грустишь, и глазами печальными

Провожаешь отчаянных красивых птиц,

Улетающих так далеко.

Ну что мне сделать, как помочь тебе его забыть,

И это время, что пришлось нам вместе пережить?

Пусть ночь сковала всё вокруг тоской немыслимой,

Шумит осенний дождь, он смоёт все следы.

Я научусь тебя любить, я научусь любить,

Но каждый день тебе я это буду говорить:

"Не оставляй меня одну, не отдавай меня ему,

Об этом так молю!"

Я грущу...

Ты грустишь...

Я грущу...

С горечью понимаем была вничью сыграна эта партия,

И тем сильней нас тянет сегодня друг к другу.

Полчаса, полчаса до полуночи.

Мы с тобой, словно две свечи, сгорим дотла

В бесконечности нашей любви.

Ну что мне сделать, как помочь тебе его забыть,

И это время, что пришлось нам вместе пережить?

Пусть ночь сковала всё вокруг тоской немыслимой,

Шумит осенний дождь, он смоёт все следы.

Я научусь тебя любить, я научусь любить,

Но каждый день тебе я это буду говорить:

"Не оставляй меня одну, не отдавай меня ему,

Об этом я так молю!"

Я сумую...

Ти сумуєш...

Я сумую...

Восени як завжди небо з сивиною,

Порожнеча ... Всі перехожі зникли раптом,

Містом править негода.

Ти сумуєш, і очима сумними

Проводжаєш відчайдушних гарних птахів,

Тих, що відлітають так далеко.

Ну що мені зробити, як допомогти тобі його забути,

І цей час, що нам довелося разом пережити?

Нехай ніч скувала все навколо тугою немислимою,

Шумить осінній дощ, він змиє всі сліди.

Я навчуся тебе кохати, я навчуся кохати,

Але щодня тобі я це говоритиму:

"Не залишай мене одну, не віддавай мене йому,

Про це так благаю!"

Я сумую...

Ти сумуєш...

Я сумую...

З гіркотою розуміємо була внічию зіграна ця партія,

І тим більше нас тягне сьогодні один до одного.

Півгодини, півгодини до півночі.

Ми з тобою, немов дві свічки, згоримо вщент

У нескінченності нашого кохання.

Ну що мені зробити, як допомогти тобі його забути,

І цей час, що нам довелося разом пережити?

Нехай ніч скувала все навколо тугою немислимою,

Шумить осінній дощ, він змиє всі сліди.

Я навчуся тебе кохати, я навчуся кохати,

Але щодня тобі я це говоритиму:

"Не залишай мене одну, не віддавай мене йому,

Про це я так благаю!"