Москва-Нева - Валерий Сюткин

У твоей Москвы

И его Невы

Стало общее что-то,

Наверное - вы.

Ты светла, он хмур,

В споре двух культур

Он опять за поребрик,

А ты за бордюр.

Ты не видела белых ночей и сторон Петрограда,

Он не знает хитровских дворов и булгаковских мест.

Он не сможет тебя никогда проводить до парадной,

Да и ты не узнаешь, какой в его доме подъезд.

Но у твоей Москвы

И его Невы

Стало общее что-то,

Наверное - вы.

Ты светла, он хмур,

В споре двух культур

Он опять за поребрик,

А ты за бордюр.

Ты услышишь, как нежно звучит мариинская арфа,

Он увидит иного Малевича, в светлых тонах.

Ты привыкнешь зимой согреваться зенитовским шарфом,

Он пройдет по Дворцовой в твоих в красно-белых штанах!

Ведь у твоей Москвы

И его Невы

Стало общее что-то,

Наверное - вы.

Ты светла, он хмур,

В споре двух культур

Он опять за поребрик,

А ты за бордюр.

У твоей Москвы

И его Невы

Стало общее что-то…

У твоей Москвы

И его Невы

Стало общее что-то…

Конечно же, вы!

У твоєї Москви

І його Неви

Стало спільне щось,

Напевно – ви.

Ти світла, він похмурий,

У суперечці двох культур

Він знову за поребрик,

А ти за бордюр.

Ти не бачила білих ночей та сторін Петрограда,

Він не знає хитрівських дворів та булгаківських місць.

Він не зможе тебе ніколи проводити до парадної,

Та й ти не дізнаєшся, який у його будинку під'їзд.

Але у твоєї Москви

І його Неви

Стало спільне щось,

Напевно – ви.

Ти світла, він похмурий,

У суперечці двох культур

Він знову за поребрик,

А ти за бордюр.

Ти почуєш, як ніжно звучить маріїнська арфа,

Він побачить іншого Малевича у світлих тонах.

Ти звикнеш взимку зігріватись зенітовським шарфом,

Він пройде Дворцовою в твоїх у червоно-білих штанях!

Адже у твоєї Москви

І його Неви

Стало спільне щось,

Напевно – ви.

Ти світла, він похмурий,

У суперечці двох культур

Він знову за поребрик,

А ти за бордюр.

У твоєї Москви

І його Неви

Стало спільне щось…

У твоєї Москви

І його Неви

Стало спільне щось…

Звісно ж, ви!