Небеса - Валерий Меладзе, Константин Меладзе

Небеса мои обетованные,

Что же вы молчите опять, высотою маня?

Небеса мои обетованные,

Нелегко пред вами стоять, так услышьте меня!

Солнцем разбужена

И укрытая тоненьким кружевом.

Я вдыхаю её, забираю её

Полусонную в плен без оружия.

И как без нее теперь?

Как продлить эту краткую оттепель?

Прижимаю сильней, да пребудет во мне

Её запах и родинка на спине.

Но время не вернуть, а счастье слепо.

Вижу два её осколка неба,

И теряются слова...

Синева-нева-нева-нева.

Небеса мои обетованные,

Что же вы молчите опять, высотою маня?

Небеса мои обетованные,

Нелегко пред вами стоять, так услышьте меня!

Как все неправильно,

И за что полюбила она меня?

Объяснения нет.

Она послана мне

За десяток веков ожидания.

Солнцем разбужена

И укрытая тоненьким кружевом

Я вдыхаю её, забираю её

Полусонную в плен без оружия.

Но время не вернуть, а счастье слепо.

Вижу два её осколка неба,

И теряются слова.

Синева-нева-нева-нева.

Небеса мои обетованные,

Что же вы молчите опять, высотою маня?

Небеса мои обетованные

Нелегко пред вами стоять, так услышьте меня!

Небеса мои обетованные,

Что же вы молчите опять, высотою маня?

Небеса мои обетованные,

Нелегко пред вами стоять, так услышьте меня!

Нелегко пред вами стоять, так услышьте меня!

Небеса мої обіцяні,

Що ж ви знову мовчите, висотою маня?

Небеса мої обіцяні,

Нелегко перед вами стояти, то почуйте мене!

Сонцем збуджена

І вкрита тоненьким мереживом.

Я вдихаю її, забираю її

Напівсонну в полон без зброї.

І як тепер без неї?

Як продовжити цю коротку відлигу?

Притискаю сильніше, нехай буде в мені

Її запах та родимка на спині.

Але час не повернути, а щастя сліпо.

Бачу два її уламки неба,

І губляться слова...

Синьо-нева-нева-нева.

Небеса мої обіцяні,

Що ж ви знову мовчите, висотою маня?

Небеса мої обіцяні,

Нелегко перед вами стояти, то почуйте мене!

Як все неправильно,

І за що вона покохала мене?

Пояснення немає.

Вона послана мені

За десяток століть очікування.

Сонцем збуджена

І вкрита тоненьким мереживом

Я вдихаю її, забираю її

Напівсонну в полон без зброї.

Але час не повернути, а щастя сліпо.

Бачу два її уламки неба,

І губляться слова.

Синьо-нева-нева-нева.

Небеса мої обіцяні,

Що ж ви знову мовчите, висотою маня?

Небеса мої обіцяні

Нелегко перед вами стояти, то почуйте мене!

Небеса мої обіцяні,

Що ж ви знову мовчите, висотою маня?

Небеса мої обіцяні,

Нелегко перед вами стояти, то почуйте мене!

Нелегко перед вами стояти, то почуйте мене!