Свет уходящего солнца - Валерий Меладзе, Константин Меладзе, Вахтанг

Откуда ты на мою голову взялась со всех сторон одновременно.

Нежданная и неизбежная пришла, взяла и потекла по венам.

Неправильно и не спокойно мне с тобой, а без тебя обыкновенно.

А стало быть — ты настоящая любовь, любовь не во время совсем, но

Свет уходящего солнца, свет я увидел в глазах твоих.

Мир состоящий из двух половин,

И ни какого нет смысла в этой жизни, кроме

И ни какого нет смысла в жизни кроме любви.

Запутаны хитросплетения твои и правило твоё неверно.

Но делится одна подушка на двоих и все, и каждый раз как первый.

Свет уходящего солнца, свет я увидел в глазах твоих.

Мир состоящий из двух половин,

И ни какого нет смысла в этой жизни, кроме,

И ни какого нет смысла в жизни кроме любви.

Свет уходящего солнца, свет я увидел в глазах твоих.

Мир состоящий из двух половин,

И ни какого нет смысла в этой жизни, кроме,

И ни какого нет смысла в жизни кроме любви.

Взлет, первый трап у ног ее,

Из оператора выжму все соки я.

Ведь я в Европе, пока она в Токио.

Где теперь моя любовь — утопия?

И я лечу к ней, в моем сердце грусть не имеет вес,

Крылатые сандалии мне даст Гермес.

И с высоты полета птичьего спикирую к тебе: «Привет» коничива.»

Ничего личного, ускользаем от неускользаемых

Я так устал от её полетов внеплановых.

И тишина громче грома и молнии, но во

Вселенной нет смысла жить без Любви.

Свет уходящего солнца, свет я увидел в глазах твоих.

Мир состоящий из двух половин,

И ни какого нет смысла в этой жизни, кроме,

И ни какого нет смысла в жизни кроме любви.

Свет уходящего солнца, свет я увидел в глазах твоих.

Мир состоящий из двух половин,

И ни какого нет смысла в этой жизни, кроме,

И ни какого нет смысла в жизни кроме любви.

Звідки ти на мою голову взялася з усіх боків водночас.

Несподівана і неминуча прийшла, взяла і потекла по венах.

Неправильно і не спокійно мені з тобою, а без тебе звичайно.

А отже — ти справжнє кохання, кохання не під час зовсім, але

Світло сонця, що минає, світло я побачив в очах твоїх.

Світ, що складається з двох половин,

І жодного немає сенсу в цьому житті, крім

І жодного немає сенсу у житті крім кохання.

Заплутані хитросплетіння твої і правило твоє неправильне.

Але ділиться одна подушка на двох і все, і щоразу як перший.

Світло сонця, що минає, світло я побачив в очах твоїх.

Світ, що складається з двох половин,

І жодного немає сенсу в цьому житті, крім,

І жодного немає сенсу у житті крім кохання.

Світло сонця, що минає, світло я побачив в очах твоїх.

Світ, що складається з двох половин,

І жодного немає сенсу в цьому житті, крім,

І жодного немає сенсу у житті крім кохання.

Зліт, перший трап біля її ніг,

З оператора вичавлю всі соки я.

Я ж у Європі, поки вона в Токіо.

Де тепер моє кохання — утопія?

І я лечу до неї, в моєму серці сум не має ваги,

Крилаті сандалі мені дасть Гермес.

І з висоти польоту пташиного спікую до тебе: «Привіт» коничива.»

Нічого особистого, вислизаємо від невскользаних

Я так утомився від її польотів позапланових.

І тиша гучніша за гром і блискавку, але в

Всесвіту немає сенсу жити без Любові.

Світло сонця, що минає, світло я побачив в очах твоїх.

Світ, що складається з двох половин,

І жодного немає сенсу в цьому житті, крім,

І жодного немає сенсу у житті крім кохання.

Світло сонця, що минає, світло я побачив в очах твоїх.

Світ, що складається з двох половин,

І жодного немає сенсу в цьому житті, крім,

І жодного немає сенсу у житті крім кохання.