В ладони ладонь - HORUS

Проверяй меня перронами и съемными квартирами,

Безденежьем, упадком сил, попыткой эпатировать,

А Я пытаюсь экспортировать злобу в сатиру,

Инициативу подхватив, хочешь эксплуатировать,

Того, кто стал для тебя экс.

В твоей френдзоне вечно,

Что не день, так новый мальчик в кепочке венком увенчанный.

Очередной тебе мурчит на ухо, че-то лечит, весь на Burberry,

Но все равно какой-то одноклетчатый.

И это вряд ли треп за бренды с альбиона родом,

Тусклое кольцо на безымянном, как у Фродо,

Рокот грома слушать в комнате пустой, поверь, получше рока.

Верить дурам, что тебе добавят по наросту к рогу.

Тут короста между ребер гробит, Мой космос — здорова!

Мы поржем с любовных треугольников, что стали ромбами,

Не заметив кто-то кол игольный это сердце робко,

Снова хочет взять контроль над тем, что в черепной коробке.

Припев:

Какими разойтись тропами, не важно,

Они сведут нас с тобой, пойми.

Жизнь — то ли рулетка, то ли лото, скажи,

Важен ли тебе сектор, в ладони ладонь…

Это радикальная любовь, радикальней некуда,

Тут нету лиц, в сердце столицы мы серые некто,

Нервно и пасивно, мы мерзнем вновь, как в Новосибе негры,

Вновь без сил и немо моросит дождиком сивым небо.

Красива небыль на страницах на книг,

Реальность тащит за руки

В хрущевки к пресмыкающимся зомбо-ящикам,

В нас целятся взгляды немигающие,

Как у ящеров, из недр темных нор смердящих.

Вэлком в настоящее, такое грязно-серое,

Во всей красе и так вот, я опять вернусь к твоей двери.

Как Одиссей в Итаку.

Если нет, то эпитафию спаяй из всех метафор,

Ну, а эта песня пусть послужит в роли кинотафа мне.

И тут базара нет, я нем и глух к малоимущим,

Ведь до райской кущи путь, вопрос меня мало*бущий,

Мне бы лишь твоя рука в моей руке — пустяк ведь сущий,

Ведь важней всего эти два сердца гулко в ребра бьющие.

Перевіряй мене перонами та знімними квартирами,

Безгрошів'ям, занепадом сил, спробою епатувати,

А Я намагаюся експортувати злість в сатиру,

Ініціативу підхопивши, хочеш експлуатувати,

Того, хто став для тебе екс.

У твоїй френдзоні вічно,

Що не день, так новий хлопчик у кепочці вінком увінчаний.

Черговий тобі мурчить на вухо, щось лікує, весь на Burberry,

Але все одно якийсь одноклітинний.

І це навряд? треп за бренди з альбіону родом,

Тьмяне кільце на безіменному, як у Фродо,

Рокіт грому слухати в кімнаті порожній, повір, краще року.

Вірити дурням, що тобі додадуть по наросту до рогу.

Тут короста між ребер гробить, Мій космос - здорова!

Ми поржемо з любовних трикутників, що стали ромбами,

Не помітивши хтось кіль голковий це серце несміливо,

Знову хоче взяти контроль над тим, що в черепній коробці.

Приспів:

Якими розійтися стежками, не важливо,

Вони зведуть нас із тобою, зрозумій.

Життя—то лі рулетка, то ли лото, скажи,

Чи важливий тобі сектор, у долоні долоня…

Це радикальне кохання, радикальніше нікуди,

Тут немає осіб, у серце столиці ми сірі хтось,

Нервово і пасивно, ми мерзнемо знову, як у Новосибі негри,

Знову без сил і німо мрячить дощем сиві небо.

Красива небиль на сторінках на книг,

Реальність тягне за руки

У хрущовки до плазунів зомбо-ящиків,

У нас ціляться погляди немиготливі,

Як у ящерів, із надр темних нір смердючих.

Велком у справжнє, таке брудно-сіре,

У всій красі і так ось, я знову повернуся до твоїх дверей.

Як Одіссей в Ітаку.

Якщо ні, то епітафію спай зі всіх метафор,

Ну, а ця пісня нехай послужить у ролі кінотафа мені.

І тут базару немає, я нем і глухий до малозабезпеченим,

Адже до райської кущі шлях, питання мене мало майбутнє,

Мені тільки твоя рука в моїй руці — адже дрібниця,

Адже найважливіше ці два серця, що гулко в ребра б'ють.