Сердцем к сердцу - Утро в тебе

Подумай еще раз, зачем ты вышел к микрофону?

Твоя музыка без смысла становится шумовым фоном,

Нет разницы, выше или ниже тоном.

Зачем ты хочешь стать очередным клоном?

Со стонами исполненный поклон - бесполезен он,

Ведь мир и так клоунами полон

И ты уже попал в сети.

Где вопросы, на которые ты готов ответить

В реальной жизни или в интернете?

Где ответы, что тело с душою скрепят?

Это солнца свет или просто софиты глаза слепят?

Тушите свечи в храмах, ведь день уже настал.

Узнешь или нет лик вновь пришедшего Христа?

Воспримешь ли слова, что несет он на своих устах?

Не станешь ли сжигать от сердца к сердцу перекинутого моста?

Радости миг предшествует годам разочарований,

Если ты становишься тела своего исполнителем желаний.

Без сострадания экономика знаний,

И не заходит речь о души притязаниях.

Продолжаешь мычать, перечисляешь, что тебе должны обеспечить.

Время дальше терять, пока новая плеть не ляжет на плечи,

Пока на приказы не сменятся сладостные речи

И не будет забыт путь тобою намеченный.

Ведь истина проста, хоть и не всегда дается просто так,

Хотя казалось бы, так просто

Не бояться собственного роста,

Смотреть на небо и видеть звезды,

Понять, зачем в легких нужен воздух,

Чувствовать свою боль в чужих слезах,

И помнить, что стать героем никогда не поздно.

Подумай ще раз, навіщо вийшов до мікрофона?

Твоя музика без сенсу стає шумовим фоном,

Немає різниці вище або нижче тоном.

Навіщо хочеш стати черговим клоном?

Зі стогонами виконаний уклін - марний він,

Адже світ і так клоунами сповнений

І ти вже потрапив до мережі.

Де питання, на які ти готовий відповісти

У реальному житті чи в інтернеті?

Де відповіді, що тіло з душею приховують?

Це сонця світло чи просто софіти очі сліплять?

Гасіть свічки у храмах, адже день уже настав.

Дізнаєшся чи ні лик знову прийшовшого Христа?

Чи сприймеш слова, що несе він на своїх вустах?

Чи не спалюватимеш від серця до серця перекинутого мосту?

Радості мить передує рокам розчарувань,

Якщо ти стаєш тіла свого виконавцем бажань.

Без співчуття економіка знань,

І не заходить мова про душу претензії.

Продовжуєш мукати, перераховуєш, що тобі маєш забезпечити.

Час далі втрачати, поки новий батіг не ляже на плечі,

Поки що на накази не зміняться солодкі промови

І не буде забутий шлях тобою намічений.

Адже істина проста, хоч і не завжди дається просто так,

Хоча здавалося б, так просто

Не боятися свого зростання,

Дивитися на небо і бачити зірки,

Зрозуміти, навіщо в легенях потрібне повітря,

Відчувати свій біль у чужих сльозах,

І пам'ятати, що стати героєм ніколи не пізно.