Навсегда - Утро в тебе

Мне кажется, что мы уснули

В одной постели под названием Земля.

И что нас просто обманули,

Когда мы в жертву принесли себя.

Что мы лишились высших целей

И позабыли, кто мы и зачем,

Что мы уходим с авансцены

Под дикий грохот падающих стен –

Навсегда.

Мне кажется, остыло пламя

В горячих домнах человеческих сердец.

И что мы бросили то знамя,

Которое давало право жить нам здесь.

Уже не надо быть солдатом,

Чтоб быть убитым пулей на войне.

Скажи мне, где лежат ребята,

Что завещали жизнь прожить тебе и мне –

Навсегда.

Мені здається, що ми заснули

В одному ліжку під назвою Земля.

І що нас просто обдурили,

Коли ми принесли себе в жертву.

Що ми втратили найвищі цілі

І забули, хто ми й навіщо,

Що ми йдемо з авансцени

Під дикий гуркіт падаючих стін –

Назавжди.

Мені здається, охололо полум'я

У гарячих домнах людських сердець.

І що ми кинули той прапор,

Що давало право нам жити тут.

Вже не треба бути солдатом,

Щоб бути убитим кулею на війні.

Скажи мені, де лежать хлопці,

Що заповідали життя прожити тобі і мені

Назавжди.