Мы вернёмся домой - Утро в тебе

Мы вернемся домой

Сквозь холод и вьюгу,

Навстречу друг другу,

По разбитой земле

Собираются люди.

И кто их рассудит?

Между светом и тьмой

Миром или войной

Разлетаются души

Как огни над костром,

Чьим-то тихим теплом

Чье-то сердце согрето.

И вечность рассветом

Нарушит покой

Но остались слова

И пронзает сердца

Голос, чище, чем медь

И прочнее, чем сталь –

Нет дороги прямой

Через холод и зной

Мы вернемся, вернемся домой.

Мы вернемся домой

Навстречу рассвету

Рассеянным светом

Горят маяки,

Осталось немного.

И в долгой дороге

Идти за мечтой,

Оставаясь собой

Было непросто.

Все страхи и страсти

В погоне за счастьем

Разбились о скалы

И нас слишком мало

Дошло до конца

Мы вернемся домой

Не такими, как были,

Мы уже все забыли,

Все, что билось внутри –

Догорело, остыло,

Закончились силы.

Где был град на холме,

Только груда камней,

И бурьян на могилах.

Мы хотели жить вечно,

Но опущены плечи,

И согнуты спины,

Заводы в руинах,

Опустела земля

Ми повернемося додому

Крізь холод і завірюху,

Назустріч один одному,

По розбитій землі

Збираються люди.

І хто їх розсудить?

Між світлом і темрявою

Миром чи війною

Розлітаються душі

Як вогні над багаттям,

Чиїмось тихим теплом

Чиєсь серце зігріте.

І вічність світанком

Порушить спокій

Але залишилися слова

І пронизує серця

Голос, чистіший, ніж мідь

І міцніше, ніж сталь.

Немає дороги прямої

Через холод і спеку

Ми повернемося, повернемось додому.

Ми повернемося додому

Назустріч світанку

Розсіяним світлом

Горять маяки,

Залишилося небагато.

І в довгій дорозі

Йти за мрією,

Залишаючись собою

Було непросто.

Усі страхи та пристрасті

В гонитві за щастям

Розбилися об скелі

І нас замало

Дійшло до кінця

Ми повернемося додому

Не такими, як були,

Ми вже все забули,

Все, що билося всередині –

Догоріло, охололо,

Закінчилися сили.

Де був град на пагорбі,

Тільки купа каміння,

І бур'ян на могилах.

Ми хотіли жити вічно,

Але опущені плечі,

І зігнуті спини,

Заводи в руїнах,

Спустіла земля