Демон - UNREAL

Я тот, кого никто не любит, я тот, чей взор надежду губит,

Я бич рабов моих земных, я царь познанья и свободы,

я враг небес, я зло природы,

И, видишь — я у ног твоих!

Лишь только я тебя увидел —

И тайно вдруг возненавидел

Бессмертие и власть мою.

В бескровном сердце луч нежданный

Опять затеплился живей,

И грусть на дне старинной раны

Зашевелилась словно змей.

Что без тебя мне эта вечность?

Моих владений бесконечность?

Пустые звучные слова,

Обширный храм — без божества!

Я тот, кого никто не любит, я тот, чей взор надежду губит,

Я бич рабов моих земных, я царь познанья и свободы,

я враг небес, я зло природы,

И, видишь — я у ног твоих!

С моей преступной головы

Я гордо снял венец терновый

И всё былое бросил в прах:

Мой рай, мой ад в твоих очах.

Люблю тебя нездешней страстью,

Как полюбить не можешь ты:

Всем упоением, всей властью

Бессмертной мысли и мечты.

Давно тревожа мысль мою,

Мне имя сладкое звучало;

Во дни блаженства мне в раю

Одной тебя недоставало.

Я тот, кого никто не любит, я тот, чей взор надежду губит,

Я бич рабов моих земных, я царь познанья и свободы,

я враг небес, я зло природы,

И, видишь — я у ног твоих!

Клянусь я первым днём творенья,

Клянусь его последним днём,

Клянусь позором преступленья

И вечной правды торжеством.

Я опущусь на дно морское,

Я полечу за облака,

Я дам тебе всё, всё земное —

Люби меня!..

Я тот, кого никто не любит, я тот, чей взор надежду губит,

Я бич рабов моих земных, я царь познанья и свободы,

я враг небес, я зло природы,

И, видишь — я у ног твоих!

Я тот, кого никто не любит, я тот, чей взор надежду губит,

Я бич рабов моих земных, я царь познанья и свободы,

я враг небес, я зло природы,

И, видишь — я у ног твоих!

Я той, кого ніхто не любить, я той, чий погляд губить надію,

Я бич рабів моїх земних, я цар пізнання та свободи,

я ворог небес, я зло природи,

І бачиш - я біля ніг твоїх!

Щойно я тебе побачив.

І таємно раптом зненавидів

Безсмертя та владу мою.

У безкровному серці промінь несподіваний

Знову затеплився живіше,

І сум на дні старовинної рани

Заворушилася наче змій.

Що без тебе ця вічність?

Моїх володінь нескінченність?

Порожні звучні слова,

Великий храм – без божества!

Я той, кого ніхто не любить, я той, чий погляд губить надію,

Я бич рабів моїх земних, я цар пізнання та свободи,

я ворог небес, я зло природи,

І бачиш - я біля ніг твоїх!

З моєї злочинної голови

Я гордо зняв вінець терновий

І все минуле кинув на порох:

Мій рай, моє пекло в твоїх очах.

Люблю тебе нетутешньою пристрастю,

Як полюбити не можеш ти:

Всім захопленням, усією владою

Безсмертної думки та мрії.

Давно тривожна думка моя,

Мені солодке ім'я звучало;

У дні блаженства мені в раю

Однієї тебе бракувало.

Я той, кого ніхто не любить, я той, чий погляд губить надію,

Я бич рабів моїх земних, я цар пізнання та свободи,

я ворог небес, я зло природи,

І бачиш - я біля ніг твоїх!

Клянусь я першим днем ​​творіння,

Клянусь його останнім днем,

Клянуся ганьбою злочину

І вічної правди торжеством.

Я опущусь на дно морське,

Я полечу за хмари,

Я дам тобі все, все земне

Кохай мене!..

Я той, кого ніхто не любить, я той, чий погляд губить надію,

Я бич рабів моїх земних, я цар пізнання та свободи,

я ворог небес, я зло природи,

І бачиш - я біля ніг твоїх!

Я той, кого ніхто не любить, я той, чий погляд губить надію,

Я бич рабів моїх земних, я цар пізнання та свободи,

я ворог небес, я зло природи,

І бачиш - я біля ніг твоїх!