Мне страшно - Тёплые дни

Крошечной искрой

Мелькнула вечность

И рухнуло всё на дно.

Кто-то плюнул в нас сверху и дрогнуло сердце твоё.

Не открывая глаз

Кто-то лезвием острым

Коснулся того, что сейчас

Прожигает меня каждый день, каждый час.

Рвутся связки второго я.

Раздирающий крик внутри.

Спи — не спи, ври — не ври, всё равно

На зрачках отпечаток — твоё лицо.

Как будто ночь-сестра и ей плевать.

Ей не важно.

Мне страшно.

Мне очень страшно, очень страшно.

Несколько слов и взгляд потух вновь.

Где любовь?

Где любовь?

Где та любовь?

Каждый миллиметр.

Всего, что дышит

Утопить меня хочет в раз

В твоём дыхании жадном и в бездне карих глаз.

И не возможно скрывать.

И так не хочется завтра

Терпеть и молчать, стоя рядом с тобой

Закипать, умирать…

Как будто ночь-сестра и ей плевать.

Ей не важно.

Мне страшно.

Мне очень страшно, очень страшно.

Несколько слов и взгляд потух вновь.

Где любовь?

Где любовь?

Где та любовь?

Быть может в старых текстах?

В нетленных песнях?

Ни грамма лести, ни мысли о мести.

Я мечтаю чтобы мы были вместе…

Но как же так?

Как же так?

Я потерян и слаб, кто-то скажет пустяк…

И вроде как бы да, но вроде бы и нет.

И тучи заслонили наш последний рассвет.

Крихітна іскра

Майнула вічність

І звалилося все на дно.

Хтось плюнув у нас зверху і здригнулося серце твоє.

Не розплющуючи очей

Хтось лезом гострим

Торкнувся того, що зараз

Пропалює мене щодня, щогодини.

Рвуться зв'язки другого я.

Роздираючий крик усередині.

Спі — не спи, бреши — не ври, все одно

На зіницях відбиток — твоє обличчя.

Ніби ніч-сестра і їй плювати.

Їй не важливо.

Мені страшно.

Мені дуже страшно.

Кілька слів і погляд погас знову.

Де кохання?

Де кохання?

Де та любов?

Кожен міліметр.

Усього, що дихає

Втопити мене хоче в раз

У твоєму диханні жадібному і безодні карих очей.

І не можливо приховувати.

І так не хочеться завтра

Терпіти і мовчати, стоячи поруч з тобою

Закипати, вмирати...

Ніби ніч-сестра і їй плювати.

Їй не важливо.

Мені страшно.

Мені дуже страшно.

Кілька слів і погляд погас знову.

Де кохання?

Де кохання?

Де та любов?

Можливо, в старих текстах?

У нетлінних піснях?

Ні грама лестощів, ні думки про помсту.

Я мрію щоб ми були разом…

Але як так?

Як же так?

Я втрачений і слабкий, хтось скаже дрібниця…

І ніби як би так, але ніби би і ні.

І хмари заслонили наш останній світанок.