Проще, чем соврать - Тёплые дни

Не проснуться будет проще, чем соврать,

Что голова болит, что не могу с кровати встать.

Знойный день стучится в комнату ко мне.

Кричит, зовёт во вне…

И пусть

Нельзя уже свернуть.

Стараясь не уснуть придётся слушать эту дребедень

Целый день.

Временно

Я недоступен для своей планеты.

Пусть кричат

Со всех сторон: куда ты делся?

Где ты?

Но опять закрыта дверь!

И что теперь?

Я точно не найду ответа.

Не допито кофе, я уже в пути.

Палящий знойный день не даст мне во время придти.

Сломан светофор и жарко у окна.

Соблазняет тишина.

И кто мешает мне свернуть?

Расслабиться чуть чуть,

Прислушаться к себе и Утонуть

В городе?

Уже не слышно тиканья часов.

Всё против правил, я уже готов

Молчание, вдох…

Не прокинутися буде простіше, ніж збрехати,

Що голова болить, що не можу з ліжка встати.

Спекотний день стукає в кімнату до мене.

Кричить, кличе узовні…

І нехай

Не можна вже згорнути.

Намагаючись не заснути, доведеться слухати цю дрібень

Цілий день.

Тимчасово

Я недоступний для своєї планети.

Нехай кричать

З усіх сторін: куди ти подівся?

Де ти?

Але знову закриті двері!

І що тепер?

Я точно не знайду відповіді.

Не допита кави, я вже в дорозі.

Гарячий спекотний день не дасть мені в час прийти.

Зламаний світлофор і жарко біля вікна.

Спокушає тиша.

І хто заважає мені згорнути?

Розслабитися трохи,

Прислухатися до себе і Потонути

В місті?

Вже не чути цокання годинника.

Все проти правил, я вже готовий

Мовчання, вдих…