Пламя - Цитадель

Край ветров и вечных льдов

Порождает за мгновенье

Столько слов и вещих снов

Призрачных богов

И взгляд чужой, направив взор,

Доверяет воплощению

Я игрок, творец иллюзий

И бесконечный поток времени.

Но лишь норнам путь мой узреть суждено,

Я пламенный дух.

Я проклят давно.

Как цепи оков, темницы,

Дрогнет земля, быть великой войне,

Тьма воплотится, и хаос грядёт, рождённый в огне,

Я сокрушаю обитель богов,

Но сердце в прах обратится.

По лицу струится яд,

Всемогущий стал изгоем,

Не даёт забыть змея,

Как долго длится ночь.

Мне не уснуть, и в темноте

Призраки сынов со мною,

Сквозь мрак несу венец страданий,

Гасну в холодных морях вечности.

Но лишь норнам путь мой узреть суждено,

Я пламенный дух.

Я проклят давно.

Как цепи оков, темницы,

Дрогнет земля, быть великой войне,

Тьма воплотится, и хаос грядёт, рождённый в огне,

Я сокрушаю обитель богов,

Но сердце в прах обратится.

Край вітрів та вічних льодів

Породжує за мить

Стільки слів та віщих снів

Примарних богів

І погляд чужий, направивши погляд,

Довіряє втіленню

Я гравець, творець ілюзій

І безкінечний потік часу.

Але тільки норнам шлях мій побачити судилося,

Я полум'яний дух.

Я проклятий давно.

Як ланцюги кайданів, темниці,

Здригнеться земля, бути великій війні,

Темрява втілиться, і хаос гряде, народжений у вогні,

Я руйную обитель богів,

Але серце на порох обернеться.

По обличчю струмує отрута,

Всемогутній став ізгоєм,

Не дає забути змія,

Як довго триває ніч.

Мені не заснути, і в темряві

Привиди синів зі мною,

Крізь морок несу вінець страждань,

Гасну в холодних морях вічності.

Але тільки норнам шлях мій побачити судилося,

Я полум'яний дух.

Я проклятий давно.

Як ланцюги кайданів, темниці,

Здригнеться земля, бути великій війні,

Темрява втілиться, і хаос гряде, народжений у вогні,

Я руйную обитель богів,

Але серце на порох обернеться.