Отражение - Цитадель

Локон дивных волос от света

Залит серебром,

Неведомый образ,

Окутанный сном,

Мне будто знаком...

Кто ты - утро не даст ответа,

Коснётся крылом,

И, снова мой разум

Скрыв пеленой,

Играет судьбой.

Твой пристальный взгляд упал на меня, но снова сгущается мрак

Твое отражение

Мне так мешает жить,

Эта любовь подобна тени -

И некого винить.

Недолгая слава,

Обращая сердце в лёд,

Мне не подарит шанс,

Ведь я это знаю,

Но все вспоминаю

Лишь в смертный час.

Словно горький туман, измены

С разных сторон,

Судьба правит тризну,

И даже король

Мне станет врагом.

И не сгинуть на поле брани,

Но молвит пророк,

Что в озере жизни

Отравлен исток,

Приходит мой срок.

Твой пристальный взгляд упал на меня но снова сгущается мрак

Твое отражение

Мне так мешает жить,

Эта любовь подобна тени -

И некого винить.

Недолгая слава,

Обращая сердце в лёд,

Мне не подарит шанс,

Ведь я это знаю,

Но все вспоминаю

Лишь в смертный час.

Слова легенды скрывают века,

И в погребальном в костре золотом

Горит проклятье,

Мы засыпаем в огне, и река

Уносит память древних богов.

Локон чудового волосся від світла

Залитий сріблом,

Невідомий образ,

Огорнутий сном,

Мені ніби знайомий...

Хто ти – ранок не дасть відповіді,

Торкнеться крилом,

І, знову мій розум

Приховавши пеленою,

Грає долею.

Твій пильний погляд упав на мене, але знову згущується морок

Твоє відображення

Мені так заважає жити,

Це кохання подібне до тіні.

І нема кого звинувачувати.

Недовга слава,

Звертаючи серце в лід,

Мені не подарує шанс,

Адже я це знаю,

Але все згадую

Лише у смертну годину.

Немов гіркий туман, зради

З різних сторін,

Доля править тризну,

І навіть король

Мені стане ворогом.

І не згинути на полі лайки,

Але говорить пророк,

Що в озері життя

Отруєний джерело,

Настає мій термін.

Твій пильний погляд упав на мене але знову згущується морок

Твоє відображення

Мені так заважає жити,

Це кохання подібне до тіні.

І нема кого звинувачувати.

Недовга слава,

Звертаючи серце в лід,

Мені не подарує шанс,

Адже я це знаю,

Але все згадую

Лише у смертну годину.

Слова легенди приховують віки,

І в похоронному в багатті золотому

Горить прокляття,

Ми засинаємо у вогні, і річка

Забирає пам'ять стародавніх богів.