Из глубины веков - Цитадель

Давным-давно, когда земля твоей была

И сердце не могло взрастить в душе побеги зла

В лесах мелодии ручьев, дождя и птиц лились

Никто тогда не знал еще о слове "берегись"

Когда явился он никто не верил и не знал

Что это существо внесет с собой такой развал

Он солнца белый, чистый свет в сознанье изменив

Внушив что черный ада цвет как ясный день красив

Из глубины веков раздался дикий, страшный стон

Он звал за собой.

Трубил в серебряный горн

И слыша его, теперь ты знаешь, кто ты есть

Но в поле ты один.

Врагов вокруг не счесть

Позор или честь?

Идет вперед хитрый демон историю жизни отняв

Закон под себя перестроив и им защиту создав

Ведет за собой рабов он, закованных в сталь и медь

И горе тому, кто не станет с колен на исчадие смотреть

Десяток сотен лет прошло как мир стал обречен

С тех пор когда наземный рай на небо был сменен

Три четверти ушли в огонь, с начала темных дней

Их красным солнцем нарекут, кто выживет в воде

Из глубины веков раздался дикий, страшный стон

Он звал за собой.

Трубил в серебряный горн

И слыша его, теперь ты знаешь, кто ты есть

Но в поле ты один.

Врагов вокруг не счесть

Позор или честь?

Давним-давно, коли твоя земля була

І серце не могло виростити в душі пагони зла

У лісах мелодії струмків, дощу та птахів лилися

Ніхто тоді не знав ще про слово "бережись"

Коли з'явився він, ніхто не вірив і не знав

Що ця істота внесе з собою такий розвал

Він сонця біле, чисте світло у свідомості змінивши

Навівши що чорний пекла колір як ясний день гарний

З глибини століть пролунав дикий, страшний стогін

Він кликав за собою.

Трубив у срібний горн

І чуючи його, тепер ти знаєш, хто ти є

Але ж у полі ти один.

Ворогів навколо не порахувати

Ганьба чи честь?

Іде вперед хитрий демон історію життя відібравши

Закон під себе перебудувавши і їм створивши захист

Веде за собою рабів він, закутих у сталь та мідь

І горе тому, хто не стане з колін на вилюдок дивитися

Десяток сотень років минуло як світ став приреченим

З того часу, коли наземний рай на небо був змінений

Три чверті пішли у вогонь, з початку темних днів

Їх червоним сонцем назвуть, хто виживе у воді

З глибини століть пролунав дикий, страшний стогін

Він кликав за собою.

Трубив у срібний горн

І чуючи його, тепер ти знаєш, хто ти є

Але ж у полі ти один.

Ворогів навколо не порахувати

Ганьба чи честь?