Агония - Tracktor Bowling

Когда весь белый свет от денег тихо сходит с ума

И города, как жернова, ломают души людей,

Пускай за мной глазами окон наблюдают дома,

Как я сгораю на костре своих безумных идей.

Быть, может кто-то из прохожих, перехватит мой взгляд

И от искры забьется сердце языками огня.

Пожар души очистит кровь, переработает яд

И он пойдет, но по дороге будет помнить меня.

В этом городе огонь и я!

В этом городе огонь и я!

В этом городе огонь и я!

В этом городе агония!

Я, задыхаясь гнилью похоти, ору про любовь

Смотрю на свет, в конце тоннеля обжигая глаза.

Пою свободу сидя в клетке под охраной замков

Сады сажаю, где пустыню оросила слеза.

Кричу про дружбу тем, чьи руки по лопатки в крови

И воспеваю справедливость, отдавая свой хлеб.

Осознаю красоты жизни под камнями лавин

И верю в то, что честь и совесть сохранил человек.

В этом городе огонь и я!

В этом городе огонь и я!

В этом городе огонь и я!

В этом городе!

Душа горит огнем, город съедает живьем.

Бродим пока живем в городе своем.

Душа горит огнем, город съедает живьем.

Бродим пока живем в городе своем.

Душа горит огнем, город съедает живьем.

Бродим пока живем в городе своем.

Душа горит огнем, город съедает живьем.

Бродим пока живем в городе своем!

Я счастлив тем, что есть на свете и друзья, и враги,

Что есть такие, кто за веру залезает на крест.

Кто для разутых свою кожу снимет на сапоги,

Кто не выносит вкус покоя и насиженных мест.

Кто на бумаге свою душу облекает в стихи,

От боли корчась на распятии бессонных ночей.

Наивной верой и любовью искупая грехи,

В потоке мутном растворяясь, словно чистый ручей.

В этом городе огонь и я!

В этом городе огонь и я!

В этом городе огонь и я!

В этом городе агония!

Коли все біле світло від грошей тихо сходить з розуму

І міста, як жорна, ламають душі людей,

Нехай за мною очима вікон спостерігають удома,

Як я згораю на багатті своїх шалених ідей.

Бути, може хтось із перехожих, перехопить мій погляд

І від іскри заб'ється серце язиками вогню.

Пожежа душі очистить кров, переробить отруту

І він піде, але по дорозі пам'ятатиме мене.

В цьому місті вогонь і я!

В цьому місті вогонь і я!

В цьому місті вогонь і я!

У цьому місті агонія!

Я, задихаючись гниллю похоті, кричу про кохання

Дивлюся на світло, в кінці тунелю обпалюючи очі.

Співаю свободу сидячи в клітині під охороною замків

Сади саджу, де пустелю оросила сльоза.

Кричу про дружбу тим, чиї руки по лопатки в крові

І оспівую справедливість, віддаючи свій хліб.

Усвідомлюю краси життя під камінням лавин

І вірю в те, що честь і совість зберегла людина.

В цьому місті вогонь і я!

В цьому місті вогонь і я!

В цьому місті вогонь і я!

В цьому місті!

Душа горить вогнем, місто з'їдає живцем.

Бродимо поки що живемо в місті своєму.

Душа горить вогнем, місто з'їдає живцем.

Бродимо поки що живемо в місті своєму.

Душа горить вогнем, місто з'їдає живцем.

Бродимо поки що живемо в місті своєму.

Душа горить вогнем, місто з'їдає живцем.

Бродимо поки що живемо в місті своєму!

Я щасливий тим, що є на світлі і друзі, і вороги,

Що є такі, хто за віру залазить на хрест.

Хто для взутих свою шкіру зніме на чоботи,

Хто не виносить смак спокою і насиджених місць.

Хто на папері свою душу одягає в вірші,

Від болю корчачись на розп'ятті безсонних ночей.

Наївною вірою і любов'ю спокутуючи гріхи,

У потоку каламутному розчиняючись, наче чистий струмок.

В цьому місті вогонь і я!

В цьому місті вогонь і я!

В цьому місті вогонь і я!

У цьому місті агонія!