Kfjetina - Tomas Klus

Z lidí se stávaj dospělí

Protože není dost pochopení

A měním se taky já

Tou dobou sním

Pod muší křídla se schovávát vždycky

Když tuší že prší na duši

Z nadzemských výšek mi zámává

A srdce buší

Je kfjetina a jediná

Co věří

Že zvěři dá se věřit

Že natrnitým keři nedá se spát

Uprostřed nebe je díra

A právě víra v ní ji otevírá

Posun s cizích světů

Jak střela kolometu

Podléhám ti, podléhám ti

A ty jsi ta

Láhev nedopitá

Skrytá v krytu trilobita

Na hrotu pera mám větu

Která zůstane do večera

Nevyřčena, jinak ztácí cenu

Nechci být autorem frází

Jak voda z prolomených hrází

Unášíš mě, unášíš mě

Na tisíc malej kousků rozložim si svět

A pak zas poskládám no a ty budeš zpět

Já budu moudřejší a ty šťastnější, jen mi věř

Na tisíc malej kousků rozložim si svět

A pak zas poskládám no a ty budeš zpět

Já budu moudřejší a ty šťastnější, jen mi věř

Люди стають дорослими

Тому що не вистачає розуміння

І я теж змінююсь

Я в той час мрію

Завжди ховайся під крилами крила

Коли він підозрює, що на його душу йде дощ

Він махає мені зверху

А серце калатає

Вона кф’єтина і єдина

У що вони вірять

Що звірам можна вірити

Не сплять те колючі кущі

Посередині неба є діра

І саме віра в це відкриває його

Зміна з інопланетними світами

Як куля снаряда

Я підвладний тобі, я підвладний тобі

І ти – той

Пляшка не випита

Захований у трилобітній обкладинці

У мене на кінчику пера є речення

Який залишиться до вечора

Невисловлене, інакше воно втрачає ціну

Я не хочу бути автором фраз

Як вода з розбитих дамб

Викрадаєте мене, викрадаєте мене

Я розламаю світ на тисячу маленьких шматочків

А потім я знову зібрав його, і ти повернешся

Я буду мудрішим, а ти щасливішим, тільки повір мені

Я розламаю світ на тисячу маленьких шматочків

А потім я знову зібрав його, і ти повернешся

Я буду мудрішим, а ти щасливішим, тільки повір мені