No Future Part I - Titus Andronicus

Just give me a suitcase and I’ll promise to not look back

Just point me, point me towards the railroad track

I’ve been staring at the gates, but I’ve never found a crack

So I’m just looking up, saying, «Deliver me a heart attack.»

If you’re weary, I don’t mind sharing the load

Just keep me some company on the road

All I’ve got is a bottle that I ought to leave alone

But it’s the only thing that I can call my own

So I’m saying goodbye, and no, I won’t forget to write

It’s just been too long racing towards a yellow light

And I know that I say this every night

But I don’t think I’ve ever been so tired of life

And if things should not get better, will you wait for me to change

Or will I see you waving goodbye from the window of an aeroplane?

If I told you it was hopeless, would you try to understand

Or will you leave me for a palm tree and its shadows on the sand?

Because I’ve been waiting all year for the temperature to drop

But now I’ve got a fever and I don’t know how to make it stop

There’s still one shoe that hasn’t dropped yet

It’s hanging on by an aglet

This world seems like a nice place to visit

But I don’t want to live in it

There is not a doctor that can diagnose me

I am dying slowly from Patrick Stickles Disease

There is not a medication that can cure what’s ailing me

The only treatment they offer is to hang me from a tree

Life’s been a long, sick game of «Would You Rather»

So now I’m going to medical school — as a cadaver

Now if I could say only one thing with the whole world listening, it would be

«Leave me the fuck alone

Or welcome to the Terrordome.»

Good-times

Good-times are here again

God sent me a vision of the future

Просто дайте мені валізу, і я пообіцяю не оглядатися

Просто вкажіть мені, наведіть мене на залізничну колію

Я дивився на ворота, але так і не знайшов щілини

Тому я просто дивлюся вгору й кажу: «Доставте мені серцевий напад».

Якщо ви втомилися, я не проти розділити навантаження

Просто складіть мені компанію в дорозі

Все, що у мене є, — пляшка, яку я му залишити в спокої

Але це єдине, що я можу назвати своїм

Тож я прощаюся, і ні, я не забуду написати

Просто надто довго біг до жовтого вогню

І я знаю, що говорю це щовечора

Але я не думаю, що коли-небудь так втомився від життя

І якщо ситуація не покращиться, ви дочекаєтеся, поки я зміниться

Або я побачу, як ти махаєш на прощання з вікна літака?

Якби я скажу вам, що це безнадійно, ви б спробували зрозуміти

Або залишиш мене заради пальми та її тіней на піску?

Тому що я цілий рік чекав, коли температура знизиться

Але зараз у мене піднялася температура, і я не знаю, як її зупинити

Є ще одне взуття, яке ще не впало

Він тримається за аґлетом

Цей світ здається гарним місцем для відвідування

Але я не хочу жити в ньому

Немає лікаря, який міг би поставити мені діагноз

Я повільно вмираю від хвороби Патріка Стікла

Немає ліків, які могли б вилікувати те, що мене болить

Єдине лікування, яке вони пропонують, — повісити мене на дерева

Життя було довгою, нудотною грою «Would You Rather»

Тож тепер я йду в медичну школу — як труп

Тепер, якби я міг сказати лише одну річ, коли б увесь світ слухав, це було б

«Залиште мене в спокої

Або ласкаво просимо в Терордом».

Хороші часи

Гарні часи знову тут

Бог послав мені бачення майбутнього