Пастух - Тимур Муцураев

Костер догорел и звезды тускнеют

И ждет впереди нас дорожная пыль

Проносятся годы и люди стареют,

Но не забывают старинную быль

Жил в странах далеких, средь гор жил высоких

Молоденький парень пастух

Он жил в деревеньке играл на свирели

Играл аж захватывал дух

когда он играл все кругом замирали

лишь слышно как звуки льются нежным ручьём

о том пастушке уже многие знали

И вот он предстал пред самим королем

Он долго играл лилась музыка нежно

Как будто бы в небе летят журавли

Они улетают, они тихо плачут

По щекам царя слезы вдруг потекли.

О, чудный пастух, будешь жить в моем замке

И целыми днями мне будешь играть,

Ты будешь в достатке, ты будешь как в сказке,

И больше заботы не будешь ты знать.

О, добрый король, за заботу спасибо,

Но мне лишь по сердцу свободная жизнь,

Люблю свои горы, деревья и звезды,

Без них мне и дня не прожить.

Король рассердился: «Как смеешь пастух ты,

Как смеешь желание мое отклонить?

Схватите его и в оковы закуйте,

В темнице сырой теперь будешь ты жить!»

А утром чуть свет королю доложили,

Что умер пастух, умер он от тоски,

На холме лесном пастуха схоронили,

А рядом к нему положили цветы.

Костер догорел и звезды тускнеют,

И ждет впереди нас дорожная пыль,

Проносятся годы и люди стареют,

Но не забывают старинную быль.

О, старый король, не мало ты прожил,

Но истинны старой понять ты не смог,

Ведь певчая птица, коль пела на воле,

В плену никогда не споет…

Багаття догоріло і зірки тьмяніють

І чекає попереду нас дорожній пил

Проносяться роки і люди старіють,

Але не забувають старовинну булу

Жив у країнах далеких, серед гір жив високих

Молоденький хлопець пастух

Він жив у дереві грав на звірі

Грав аж захоплював дух

коли він грав все кругом завмирали

лише чутно як звуки ллються ніжним струмком

про той пастух вже багато хто знав

І ось він постав перед самим королем

Він довго грав лилася музика ніжно

Начебто в небі летять журавлі

Вони відлітають, вони тихо плачуть

По щеках царя сльози раптом потекли.

О, чудовий пастух, житимеш у моєму замку

І цілими днями мені гратимеш,

Ти будеш у достатку, ти будеш як у казці,

І більше турботи не знатимеш.

О, добрий королю, за турботу дякую,

Але мені тільки по серцю вільне життя,

Люблю свої гори, дерева та зірки,

Без них мені і дня не прожити.

Король розсердився: «Як смієш ти пастух,

Як смієш моє бажання відхилити?

Схопіть його і в окови закуйте,

У темниці сирої тепер ти житимеш!»

А вранці на світанку королю доповіли,

Що помер пастух, помер він від туги,

На пагорбі лісовому пастуха поховали,

А поруч до нього поклали квіти.

Багаття догоріло і зірки тьмяніють,

І чекає попереду нас дорожній пил,

Проносяться роки і люди старіють,

Але не забувають старовинну бувальщину.

О, старий королю, чимало ти прожив,

Але істинні старій зрозуміти ти не зміг,

Адже співчий птах, коли співав на волі,

В полоні ніколи не співає...