Город Грозный - Тимур Муцураев

1-ый куплет

Я смотрю на город мой, суровый монолит,

Я смотрю и боль в груди, руин печальный вид.

Здесь несчадно всё сметая, пронеслась война,

Горький свет оставив нам, и память навсегда.

А когда-то парки и аллеи здесь цвели,

Воздвигались корпусы, проспекты и мосты.

Бесконечно суете, мирская жизнь текла,

А теперь руины всюду и в душе тоска.

Припев 2 раза

Знаю я хоть лик твой омраченный и суров,

Город Грозный, ты из света возродишься вновь.

Верю я, ты будешь лучше прежнего цвести,

Город Грозный, город грёз несбывшийся мечты.

2-ой куплет:

Знаю город с малых лет, с любовью нас растил,

Жизни лучшие мгновенья всем нам подарил.

Здесь спокойно, безмятежно годы пронеслись,

Нашей юности, надежды устремлялись в высь.

Наш цветущий шумный город был прекрасней всех,

Слышен был трамвая грохот и ребячий смех.

Грозный тихими ночами зажигал огни,

По бульварам прогуляться выходили мы.

Припев 2 раза

3-ий куплет

Те счастливые мгновенья словно миражи,

От былого лишь остались горечи души.

Пусть в развалинах мой город, пусть он стал другим,

Но всегда он был и будет для меня родным.

Я брожу по городу среди глухих руин,

Вспоминаю дни когда он был много людим.

Память дней ушедших сердце раны береги,

Мрачный вид разбитых улиц грусть в себе таит.

1-ий куплет

Я дивлюся на місто мій, суворий моноліт,

Я дивлюся і біль у грудях, руїн сумний вигляд.

Тут нещадно все змітаючи, промайнула війна,

Гірке світло залишивши нам, і пам'ять назавжди.

А колись парки та алеї тут цвіли,

Зводилися корпуси, проспекти та мости.

Безкінечно метушні, мирське життя текло,

А тепер руїни всюди і в душі туга.

Приспів 2 рази

Знаю я хоч лик твій затьмарений і суров,

Місто Грозне, ти з світла відродишся знову.

Вірю я, ти будеш краще колишнього цвісти,

Місто Грозне, місто мрій нездійснений мрії.

2-ий куплет:

Знаю місто змалих років, з любов'ю нас ростив,

Життя найкращі миті всім нам подарував.

Тут спокійно, безтурботно роки пронеслися,

Нашій юності, надії спрямовувалися в вис.

Наше квітуче шумне місто було найпрекраснішим,

Чути був трамваю гуркіт і дитячий сміх.

Грозний тихими ночами запалював вогні,

Бульварами прогулятися виходили ми.

Приспів 2 рази

третій куплет

Ті щасливі миті немов міражі,

Від колишнього лише залишилися гіркоти душі.

Нехай у руїнах моє місто, нехай воно стало іншим,

Але завжди він був і буде для мене рідним.

Я брожу містом серед глухих руїн,

Згадую дні коли він був багато людей.

Пам'ять днів минулих серце рани береги,

Похмурий вигляд розбитих вулиць смуток у собі таїть.