Les frites bordel - Thomas Dutronc

(Chère Mamie, cette petite carte de Vendée

Où nous sommes pour quelques jours contribue

À ce que nous passions d’agréables moments…)

Oui, vous vous rappelez ces cartes postales

Quand on était p’tit, il fallait toujours se forcer à les écrire

Et y avait… Voilà, fallait écrire à notre tante, notre grande-tante

Notre grand-oncle et puis, bah

Ça nous barbait, alors nos parents

Ils écrivaient la carte et puis on signait en bas

Puis maintenant, le temps a passé

Quand on ouvre notre boîte aux lettres

C’est nous qui aimerions bien recevoir plus de cartes postales

Je me rappelle de mon grand-père à la fin de sa vie

Il avait quatre vingt six ans

Sa femme était morte

Il rentrait tout seul, il avait du mal à pousser la porte

Elle était assez lourde

Puis il ouvrait’sa boîte, et dedans y avait

Des conneries de serrureries

Toujours des prospectus, des machins, puis

J' me suis dis «putain, je… je lui écrivais pas assez de cartes»

J’aurais voulu lui écrire plein de cartes

Et voilà, et l' temps passe, bordel !

Le temps passe toujours trop vite, hélas

Nos amis, souvent, les plus chers, les meilleurs, sont partis

Sont loin, sont malades, sont morts

Parfois, dans la nuit, on n' sait plus très bien qui on est

On n' sait plus où l’on va

Parfois l’angoisse nous prend le cœur

Parfois la personne qui dort à côté de nous est un étranger

Alors, moi je sors…

Et je m’commande un steak frites

Un bon gros steak, avec des frites !

Bordel !

Y en a marre de c’poisson grillé

De ces haricots verts

A mort le haricot !

Vive la choucroute !

Un bon gros morceau de viande et des pommes de terre bien grasses

La révolution du saucisson est en marche !

Venez avec moi

Vous rouler dans la paëlla

Vous vautrer dans le couscous !

Mes amis,

Aux ordures et à la poubelle ces Oméga 3

On veut des graisses saturées !

Ras le cul de ce régime !

Prenez des tubercules, des pommes de terre

Vous savez, ces tubercules

Coupez-les en fines lamelles

Plongez-les dans l’huile bouillante, salez-les

Et vous aurez des frites

Ni dieu, ni maître

Mais des frites !

Bordel !

(Дорога бабусю, ця маленька карта Вандеї

Допомагає те, де ми перебуваємо кілька днів

Хай нам буде добре...)

Так, ви пам’ятаєте ті листівки

Коли ми були маленькими, нам завжди доводилося змушувати себе їх писати

І було... Ну, треба було писати тітці, нашій двоюрідній тітці

Наш двоюродний дядько, а потім, добре

Це турбувало нас, а значить, наших батьків

Вони написали картку, а потім ми розписалися внизу

Тоді минув час

Коли ми відкриваємо нашу поштову скриньку

Ми ті, хто хоче отримати більше листівок

Я пам’ятаю свого діда в кінці його життя

Йому було вісімдесят шість років

Його дружина була мертва

Він заходив сам, йому було важко штовхнути двері

Вона була досить важкою

Потім він відкрив свою коробку, а всередині була

Фігня слюсарів

Тоді завжди листівки, речі

Я подумав: "Чорти, я... я не написав їй достатньо листівок"

Я б хотів написати йому багато листівок

Ось і час летить, блін!

Час завжди минає надто швидко, на жаль

Наших друзів, часто, найдорожчих, найкращих, немає

Далеко, хворі, мертві

Іноді вночі ми більше не знаємо, хто ми є

Ми більше не знаємо, куди ми йдемо

Іноді страждання захоплює наше серце

Іноді людина, яка спить поруч з нами, є незнайомою людиною

Тому я виходжу...

І я замовляю собі стейк і картоплю фрі

Гарний великий стейк з картоплею фрі!

Безлад !

Набридла ця риба на грилі

З тих зелених бобів

До смерті квасоля!

Хай живе квашена капуста!

Великий шматок м’яса і жирна картопля

Ковбасна революція триває!

пішли зі мною

Ви обвалюєте в паельі

Купатися в кус-кусі!

Мої друзі,

Викиньте на смітник ці Омега 3

Ми хочемо насичених жирів!

До біса ця дієта!

Візьміть бульби, картоплю

Знаєте, ті бульби

Наріжте їх тонкими смужками

Опустіть їх у киплячу олію, посоліть

І у вас буде картопля фрі

Ні Бог, ні господар

Але картопля фрі!

Безлад !