New Bedford (A Better Life) - The Wild

They crossed the line at midnight, on the fourth of July…

under a moonlit sky, to the Texas side… the river shined in their eyes.

They clinched each other’s hands, oh they reached the promised land

…and they held their breath as the flashlights lept over their heads.

They made their way to Massachusetts, where the sun hardly ever shines,

and they planted a seed, an American dream, inside the Bristol county line.

That seed it sprouted roots, like all things cared for it grew.

With families to support, the women went to work at that job in New Bedford.

With no papers to show, no stamps on a passport… they sewed the straps onto army

backpacks in that factory downtown.

On the day of the raid, 300 federal agents came.

With their guns drawn out and their dogs barking loud, they pushed the pregnant

women on the ground.

With helicopters and pain, they’re example it was made.

'If you come on our

dirt looking for work, this is the price you will pay.'

She said, 'please,

please, please.'Oh my family they need me.'

As they forced her on a bus,

she thought of the ones that she loved, wondering where their mother was.

A man, he is a man…

regardless of the color of his skin.

Don’t matter where he’s going or where he’s been cause who we are is within.

It’s so hard to believe in all these papers that I read,

cause all those outside plots to spill the melting pot are just fuel for a fire

burning hot.

I stood behind the barricade, by the park where the march was to start…

I see them congregate with signs that say, 'god bless the usa.'

Вони перетнули межу опівночі, четвертого липня…

під місячним небом, на бік Техасу… річка сяяла в їхніх очах.

Вони стиснули один одному руки, о, вони досягли землі обітованої

…і вони затамували подих, коли ліхтарики засвітилися над їхніми головами.

Вони потрапили до Массачусетсу, де майже ніколи не світить сонце,

і вони посіяли насіння, американську мрію, в межах графства Брістоль.

Це насіння воно проросло корінням, як виросло все, про що доглядали.

Маючи сім’ї, які мали підтримувати, жінки пішли працювати на ту роботу в Нью-Бедфорді.

Без паперів показати, без штампів у паспорті… пришили лямки на армію

рюкзаки на цій фабриці в центрі міста.

У день рейду прибуло 300 федеральних агентів.

Витягнувши рушниці та голосно гавкаючи собаками, вони штовхали вагітну

жінки на землі.

З гелікоптерами та болем вони є прикладом, як це було зроблено.

«Якщо ви прийдете на наш

бруд шукає роботу, це ціна, яку ти заплатиш».

Вона сказала: «Будь ласка,

будь ласка, будь ласка. 'О, моя родина, я їм потрібен'.

Коли вони загнали її в автобус,

вона думала про тих, кого любила, цікавлячись, де їхня мати.

Чоловік, він чоловік…

незалежно від кольору його шкіри.

Неважливо, куди він їде або де був, тому що ми є всередині.

Так важко повірити в усі ці газети, які я читаю,

тому що всі ці зовнішні ділянки, які розливають плавильний котел, є лише паливом для вогню

пекучий.

Я стояв за барикадою, біля парку, де мав початись марш…

Я бачу, як вони збираються з табличками «Боже, благослови США».