It Was Raining - The Verlaines

Well hello there sordid inmates

You’ve got fences round your necks

And you took all the hordes of adoring girls' applause for it

And to follow, Old Man Sorrow is gonna make you watch it all again

Up on high in a pogo zone

And there’s blistering heat from a moulten stone… oh, oh

Yeah and he wants to go, oh yeah he wants to go home

When the memory’s dead and the man lives on

And the greenest of grass is not enough to live on… oh, oh

And he only knows 'go the whole way or don’t go at all'

It’s the middle of winter and things are getting harder to look at

I scrape a hole in the ice and the snow and I look out

And I feel as well as could be dead

I light a cigarette

She walks to the door and she turns once more

and says, «It's your way — it’s not mine — don’t forget.»

And the snow falls on the traveller’s head

He puts his weary wings to flight

He staggers like Atlas asked to dance —

There are no truths in here tonight

And what a scene in the morning light

The bridge is burnt and he’s standing on the wrong side

And there’s no home

And there’s no home

And there’s no home

And there’s no way he can go home

And those that hold the lie of choice say

Maudlin’s all that’s in his voice

And ask a pound of flesh returned

And stab him when his back is turned

And they asked him what he came here for

He said there wasn’t a single bridge out there at all

It was raining when you came here

Take it with you when you leave

And you can take your rain and your melancholia with you

Save it for the next one

When you’re ready… I am

Ну, привіт, погані ув'язнені

У вас огорожі на шиї

І ви отримали за це всі орди обожнюючих дівчат

І щоб слідувати, Old Man Sorrow змусить вас переглянути все це знову

На високій погоній зоні

І там вибухає тепло від оплавленого каменю… о, о

Так, і він хоче піти, о так, він хоче пойти додому

Коли пам'ять мертва, а людина жива

І найзеленішої трави не достатньо на жити… о, о

І він знає лише "пройти весь шлях або не йти взагалі"

Зараз середина зими, і дивитися на речі стає все важче

Я вискрібаю дірку в льоду та снігу і виглядаю

І я відчуваю себе так само, як міг бути мертвим

Я закурюю цигарку

Вона йде до дверей і знову повертається

і каже: «Це твій шлях — це не мій — не забувай».

І сніг падає на голову мандрівника

Він випускає в політ свої втомлені крила

Він хитається, як Атлас попросив танцювати —

Сьогодні ввечері тут немає правди

І яка сцена в ранковому світлі

Міст згорів, а він стоїть не з того боку

І немає дому

І немає дому

І немає дому

І він не може піти додому

А ті, хто дотримується брехні вибору, кажуть

Модлін — все, що в його голосі

І попросіть повернути фунт м’яса

І заколіть його, коли він повернувся спиною

І вони запитали його, для чого він прийшов сюди

Він сказав, що там взагалі немає одного мосту

Коли ви прийшли сюди, — йшов дощ

Візьміть його з собою, коли вирушаєте

І ви можете взяти з собою свій дощ і свою меланхолію

Збережіть для наступного

Коли ти будеш готовий… я