Two Deliverances - The Hotelier

But if I want them too will they speak to me soon

in a language ripe for my listening?

When the harsh sun breaks in your stained glass eyes

the refracted light keeps glistening.

A drapery of clashing fabrics in every corner of your room.

They hung like lace

on the whitewashed face of the walls that are begging you to move and leave the

things that hold a history as if they’re present in your will.

A brand new

place a few miles away but I just wasn’t sure I was staying still.

But if you choose too it’s a honest move

and I guess that it makes for no deferences.

There’s a gleam of blue from a cold night’s moon.

Just a touch too soon, Two Deliverances.

On an empty panel floor I lie here for communion just waiting for one more but

in the quiet empty hours of my afternoon what am I supposed to do?

But if I want them too will they come to me soon?

Will they fluctuate between

midnight and past noon?

Was kind of banking on a future that’d be involving you

but I couldn’t ask this of you.

In this young night’s sky there are pinhole lights.

Find the shape of a harp and an arrowhead.

Do I hear your tunes or acknowledge wounds

that I got from rubbing elbows with a sharpened edge?

But if I choose this too does it count as my move?

I can’t drop my history just to become new.

Now swimming through the nothingness and the absolute

but I couldn’t ask this of you.

Але якщо я їх також захочу, вони скоро заговорять зі мною

мовою, яка дозріла для мого слухання?

Коли суворе сонце вбивається в твої вітражі

заломлене світло продовжує блищати.

У кожному кутку вашої кімнати — драпірування з тканин.

Вони висіли, як мереживо

на вибіленому обличчі стін, які благають вас переміститися й покинути

речі, які мають історію, наче вони присутні у вашому заповіті.

Абсолютно новий

за кілька миль, але я просто не був упевнений, що залишаюся на місці.

Але якщо ви теж виберете, це чесний крок

і я припускаю, що це не не поважає.

Від холодного нічного місяця сяє блакитний відблиск.

Просто доторкнутися надто рано, Два звільнення.

На порожньому щитовому підлозі я лежу тут на причастя, чекаючи ще одного але

у тихі порожні години мого дня, що я маю робити?

Але якщо я також їх захочу, чи вони скоро прийдуть до мене?

Чи будуть вони коливатися між

опівночі й після полудня?

Був начебто розрахований на майбутнє, яке буде пов’язано з вами

але я не міг просити це у вас.

У цьому молодому нічному небі є вогні-обскури.

Знайдіть форму арфи та наконечника стріли.

Чи чую твої мелодії чи визнаю рани

що я отримав від тертя ліктів із загостреним краєм?

Але якщо я виберу це також, зарахується як мій переїзд?

Я не можу кинути свою історію, щоб стати новим.

Тепер пливемо через ніщо й абсолют

але я не міг просити це у вас.