An Ode to the Nite Ratz Club - The Hotelier

The gas inside the combustion engine

Took away all of the mystery

And adventure from the walk to your house

In the dark

So that we could stay out all night long

And be king of all the roads

And the woods, and the lake, or anything we chose

Because everything was ours

And we would spray-paint «NRC»

So that everyone would know

We would break into the factory

Our childhood autonomy

Had no respect for authority, or property

Or your asshole neighbors' complaints

And I still have all the keys

To the forklifts that we never got a chance to drive around

Or tear the building down ourselves

From the top of the water tower

We spilled our guts on one another

And we compiled them together

And we all shared the same heart

And we hated all construction

But we loved all their machines

And they hated our destruction

And we picked their locks apart

And we thought we were damn clever

Because they never kept us out

And we thought we’d live forever

Until the night when it got way too serious

And you showed me your damaged wrists

And you broke down and we embraced

And nothing at that time meant more to me

And if I had only known

That it would be the last time

We’d be on that level with one another

I would have never let you go

I still walk those paths at night, but now just on my own

I recite to myself every story

In hopes that I will never let them go

I’ll hold on to every polaroid from France and Rome

And remember the nights at the Alamo

As if it were my second home

And I know that we had no idea what we were doing

But an artist’s first work can be his greatest

Under a different set of lenses

Our ideas of staying close together for all time;

I wish I still had that same state of mind

Газ всередині двигуна внутрішнього згоряння

Забрав усю таємницю

І пригоди від прогулянки до вашого дому

В темно

Щоб ми могли залишатися вдома цілу ніч

І будьте королем всіх доріг

І ліс, і озеро, чи будь-що, що ми вибрали

Бо все було наше

А ми б пофарбували аерозольною фарбою «NRC»

Щоб усі знали

Ми б увірвалися на фабрику

Автономія нашого дитинства

Не мав поваги до влади чи власності

Або скарги твоїх придурків сусідів

І в мене досі є всі ключі

На навантажувачі, на яких ми ніколи не мали можливості проїхатися

Або самі зруйнуємо будівлю

Зверху водонапірної башти

Ми вилили кишки один на одного

І ми зібрали їх разом

І всі ми об’єднували одне серце

І ми ненавиділи все будівництво

Але нам любилися всі їхні машини

І вони ненавиділи наше знищення

І ми розібрали їхні замки

І ми вважали, що були до біса розумними

Тому що вони ніколи не відпускали нас

І ми думали, що житимемо вічно

До вечора, коли це стало занадто серйозним

І ви показали мені свої пошкоджені зап’ястя

І ти зламався, і ми обійнялися

І ніщо в той час не означало для мене більше

І якби я тільки знав

Що це буде востаннє

Ми були б на такому рівні один з одним

Я б ніколи не відпустив тебе

Я й досі ходжу цими стежками вночі, але тепер просто сам

Я декламую про себе кожну історію

У надії, що я ніколи їх не відпущу

Я буду триматися за кожного поляроїда з Франції та Риму

І згадайте ночі в Аламо

Ніби це мій другий дім

І я знаю, що ми не мали уявлення, що ми робимо

Але перший твір художника може бути його найкращим

Під різним набором лінз

Наші ідеї бути поруч назавжди;

Мені б хотілося, щоб у мене був такий самий стан душі