Lifnej - The Hirsch Effekt

Warum nur tu' ich mir das an?

Wieso erneuert dieser Zyklus

Das Muster jeden Lebens, das ich nahm?

Vielleicht bin ich allein, aber so ging ich immer den

Entzweiten Weg, der für mich auserkoren war

Und jetzt bin ich es der meine eig’nen Irrungen auserkoren hat Mein eigenes

Andenken an jedes Leben, das ich nahm (nahm)

Das ich nahm (nahm)

Das ich nahm (nahm)

(Oh)

So bleibt mir als einzige Aussicht dieses herrliche Panorama

Auf das Leben, das durch meine Hände gleitet

Meine Hände, die einst noch fühlen konnten

Ob das, was sie anfassen, gut oder böse ist

Taub scharren sie jetzt an den frostigen Wänden jener Grube

In der ich einst die Toten vergrub, aber finden keinen Halt

Dort, wo Obhut, Trost und Zuversicht erfroren sind

Ist ein weit’rer Firnis müßig

Wir gehören jetzt hier her

Ist dies hier wirklich kein Traum?

Wann wachen wir endlich auf?

Ist dies hier wirklich kein Traum?

Ist dies das Aus?

Das Aus einer Welt, wie sie jetzt nicht mehr wird?

Einmal noch!

Gib dich mit mir hin!

Tanz mit mir servil zum uns vertrauten Lied

Von Sehnen und Monotonie

Ganz egal, was die Nacht verheißt

Wenn wir die Augen öffnen wie bitterlich wir dann wohl bereuen?

Ich kann nicht erwachen

Wo habe ich uns verloren?

Ich kann dich nicht finden!

Bist du noch in meinem Traum?

Es gibt kein Entrinnen!

Endlos schlaf' und such' ich dich!

Bist du schon wach oder längst in deinem eig’nen Traum?

Bitte weck mich

Einmal noch!

Gib dich mit mir hin!

Tanz mit mir servil zum uns vertrauten Lied

Von Sehnen und Monotonie

Ganz egal, was die Nacht verheißt

Wenn wir die Augen öffnen wie bitterlich wir dann wohl bereuen?

Чому я роблю це з собою?

Чому цей цикл поновлюється

Зразок кожного життя, яке я взяв?

Може, я один, але так завжди ходив

Розділений шлях, який був обраний для мене

І тепер це я вибрав свої власні помилки, свої власні

Сувенір кожного життя, яке я взяв (взяв)

що я взяв (взяв)

що я взяв (взяв)

(о)

Тож єдиний вид, який у мене залишився, — це чудова панорама

До життя, що ковзає крізь мої руки

Мої руки, які колись усе ще відчували

Те, чого вони торкаються, добре чи погано

Тепер глухо дряпають морозні стіни тієї ями

В якому я колись ховав мертвих, але не знаходжу опори

Там, де застигли турбота, комфорт і впевненість

Ще один лак простоює

Зараз ми тут належимо

Це справді не сон?

Коли ми прокинемося?

Це справді не сон?

Це кінець?

Зі світу, якого більше не буде?

Ще раз!

балуйся зі мною

Танцюй зі мною рабський під знайому пісню

Туги й одноманітності

Що б не обіцяла ніч

Коли ми відкриваємо очі, як гірко ми шкодуємо?

Я не можу прокинутися

Де я втратив нас?

Я не можу знайти тебе!

ти ще в моєму сні?

Нема втечі!

Я без кінця сплю і шукаю тебе!

Ви вже прокинулися чи у власному сні?

будь ласка, розбуди мене

Ще раз!

балуйся зі мною

Танцюй зі мною рабський під знайому пісню

Туги й одноманітності

Що б не обіцяла ніч

Коли ми відкриваємо очі, як гірко ми шкодуємо?