The Crane Wife 1, 2 and 3 - The Decemberists

It was a cold night

And the snow lay low

I pulled my coat tight

Against the falling down

And the sun was all

And the sun was all down

And the sun was all

And the sun was all down

I am a poor man

I haven’t wealth nor fame

I have my two hands

And a house to my name

And the winter’s so And the winter’s so long

And the winter’s so And the winter’s so long

And all the stars were crashing 'round

As I laid eyes on what I’d found

It was a white crane

It was a helpless thing

Upon a red stain

With an arrow it’s wing

And it called and cried

And it called and cried so And it called and cried

And it called and cried so And all the stars were crashing 'round

As I laid eyes on what I’d found

My crane wife, my crane wife

My crane wife, my crane wife

Now I helped her

And I dressed her wounds

And how I held her

Beneath the rising moon

And she stood to fly

And she stood to fly away

And she stood to fly

She stood to fly away

And all the stars were crashing 'round

As I laid eyes on what I’d found

My crane wife, my crane wife

My crane wife, my crane wife

My crane wife arrived at my door in the moonlight

All star bright and tongue-tied I took her in We were married and bells rang sweet for our wedding

And our bedding was ready when we fell in The sound of the keening bell

To see it’s pain erect

Soft as fontenelle

The feathers and the thread

And all I ever meant to do was to keep you

My crane wife

My crane wife

My crane wife

We were poorly, our fortunes fading hourly

And how she loved me, she could bring it back

But I was greedy, I was vain and I forced her to weaving

On a cold loom, in a closed room down the hall

The sound of the keening bell

And to see it’s pain erect

Soft as fontenelle

The feathers and the thread

And all I ever meant to do was to keep you

My crane wife

My crane wife

There’s a bend in the wind and it rakes at my heart

There is blood in the thread and it rakes at my heart

It rakes at my heart

My crane wife

Це була холодна ніч

А сніг ліг низько

Я туго натягнув своє пальто

Проти падіння

І сонце було все

А сонце все зійшло

І сонце було все

А сонце все зійшло

Я бідна людина

У мене немає ні багатства, ні слави

У мене є дві руки

І будинок на моє ім’я

А зима така І зима така довга

А зима така І зима така довга

І всі зірки розбивалися

Коли я подивився на те, що знайшов

Це був білий журавель

Це була безпорадна річ

На червону пляму

Зі стрілою це крило

І воно дзвонило і плакало

І воно дзвонило та плакало так І воно дзвонило та плакало

І воно дзвонило і так плакало І всі зірки розбивалися навколо

Коли я подивився на те, що знайшов

Моя дружина-журавель, моя жонка-журавель

Моя дружина-журавель, моя жонка-журавель

Тепер я допоміг їй

І я перев’язав їй рани

І як я її тримав

Під місяцем, що сходить

І вона стала, щоб летіти

І вона стала, щоб полетіти

І вона стала, щоб летіти

Вона стала, щоб полетіти

І всі зірки розбивалися

Коли я подивився на те, що знайшов

Моя дружина-журавель, моя жонка-журавель

Моя дружина-журавель, моя жонка-журавель

Моя дружина-журавель прийшла до моїх дверей при місячному світлі

Я взяв її до себе, ми одружилися, і дзвони солодко дзвонили на наше весілля

І наша постіль була готова, коли ми впали в Звук гострого дзвону

Бачити, що це біль прямо

М’яка, як фонтенель

Пір'я та нитка

І все, що я хотів зробити це утримати тебе

Моя дружина-журавель

Моя дружина-журавель

Моя дружина-журавель

Ми були бідні, наша доля зникала щогодини

І як вона любила мене, вона могла це повернути

Але я був жадібний, я був марнославний і я примусив її плести

На холодному ткацькому верстаті, у закритій кімнаті в коридорі

Звук дзвінка

І бачити, що це біль прямо

М’яка, як фонтенель

Пір'я та нитка

І все, що я хотів зробити це утримати тебе

Моя дружина-журавель

Моя дружина-журавель

Є вигин вітру, і він загрібає моє серце

У нитці кров, і вона загрібає моє серце

Це загрібає моє серце

Моя дружина-журавель