The Mariner's Revenge Song - The Decemberists

We are two mariners

Our ships' sole survivors

In this belly of a whale

Its ribs our ceiling beams

Its guts our carpeting

I guess we have some time to kill

You may not remember me

I was a child of three

And you, a lad of eighteen

But I remember you

And I will relate to you

How our histories interweave

At the time you were

A rake and a roustabout

Spending all your money

On the whores and hounds

Oh-ohhhhh

You had a charming air

All cheap and debonair

My widowed mother found so sweet

And so she took you in

Her sheets still warm with him

Now filled with filth and foul disease

As time wore on, you proved

A debt-ridden drunken mess

Leaving my mother

A poor consumptive wretch

Oh-ohhhhh

And then you disappeared

Your gambling arrears

The only thing you left behind

And then the magistrate

Reclaimed our small estate

And my poor mother lost her mind

Then one day in Spring

My dear sweet mother died

But before she did

I took her hand as she, dying, cried:

Oh-ohhhhh

«Find him, bind him

Tie him to a pole and break

His fingers to splinters

Drag him to a hole until he

Wakes up, naked

Clawing at the ceiling

Of his grave»

It took me fifteen years

To swallow all my tears

Among the urchins in the street

Until a priory

Took pity and hired me

To keep their vestry nice and neat

But never once in the employ

Of these holy men

Did I ever once turn my mind

From the thought of revenge

Oh-ohhhhh

One night I overheard

The Prior exchanging words

With a penitent whaler from the sea

The captain of his ship

Who matched you toe to tip

Was known for wanton cruelty

The following day

I shipped to sea

With a privateer

And in the whistle

Of the wind

I could almost hear…

Oh-ohhhhh

«Find him, bind him

Tie him to a pole and break

His fingers to splinters

Drag him to a hole until he

Wakes up, naked

Clawing at the ceiling

Of his grave

«There is one thing I must say to you

As you sail across the sea

Always, your mother will watch over you

As you avenge this wicked deed»

And then that fateful night

We had you in our sight

After twenty months at sea

Your starboard flank abeam

I was getting my muskets clean

When came this rumbling from beneath

The ocean shook

The sky went black

And the captain quailed

As before us grew

The angry jaws

Of a giant whale

Oh Ohhhhhhhhhh

Ohhhhh

Don’t know how I survived

The crew all was chewed alive

I must have slipped between his teeth

But, O!

What providence!

What divine intelligence!

That you should survive

As well as me

It gives my heart

Great joy

To see your eyes fill with fear

So lean in close

And I will whisper

The last words you’ll hear

Ohh-ohhhhh

Ми два моряки

Єдині вціліли наші кораблі

У цьому череві кита

Його ребра наші стельові балки

Його кишки наш килим

Гадаю, у нас є час, щоб убити

Можливо, ти мене не пам’ятаєш

Я був дитиною трьох років

А ти, вісімнадцятирічний хлопець

Але я вас пам’ятаю

І я буду мати стосунки з тобою

Як переплітаються наші історії

У той час, коли ви були

Граблі й руста

Витрачати всі свої гроші

Про повій і гончих

Оооооооо

У вас був чарівний вигляд

Все дешево і добротно

Моя овдовіла мати знайшлася такою солодкою

І так вона прийняла вас

Її простирадла ще теплі з ним

Тепер наповнений брудом і нечистою хворобою

Час йшов, ви довели

П’яний безлад із боргами

Залишаю мою маму

Бідний споживач

Оооооооо

А потім ти зник

Ваша заборгованість із азартних ігор

Єдине, що ти залишив

А потім магістрат

Відвоювали наш маленький маєток

І моя бідна мати зійшла з глузду

Потім одного дня навесні

Моя дорога люба мама померла

Але раніше вона це зробила

Я взяв її за руку, коли вона, вмираючи, кричала:

Оооооооо

«Знайди його, зв’яжи його

Прив’яжіть його до жердини та зламайте

Його пальці на осколки

Перетягніть його в дірку, доки він

Прокидається, голий

Ударити кігтями по стелі

Його могили»

Мені пішло п’ятнадцять років

Щоб проковтнути всі мої сльози

Серед їжаків на вулиці

До монастиря

Пожалівся і найняв мене

Щоб їхні ризи були красивими й охайними

Але жодного разу не працював

З ціх святих людей

Хіба я колись колись повернув свій розум

Від думки про помсту

Оооооооо

Одного вечора я підслухав

Пріор обмінюється словами

З китобоєм, який розкаявся з моря

Капітан свого корабля

Хто зіставив вас від пальця до кінчика

Був відомий безтурботною жорстокістю

Наступний день

Я доставив на море

З приватом

І в свисток

Від вітру

Я майже чув…

Оооооооо

«Знайди його, зв’яжи його

Прив’яжіть його до жердини та зламайте

Його пальці на осколки

Перетягніть його в дірку, доки він

Прокидається, голий

Ударити кігтями по стелі

Його могили

«Є одну річ, яку я мушу вам сказати

Коли ви пливете морем

Завжди мама буде стежити за тобою

Як помстишся за цей злий вчинок»

А потім тієї фатальної ночі

Ми бачили вас

Після двадцяти місяців у морі

Промінь вашого правого борту

Я чистив мушкети

Коли прийшов цей гуркіт знизу

Океан здригнувся

Небо почорніло

І капітан захрипився

Як до нас виріс

Злі щелепи

Про гігантського кита

Оооооооооооооооооо

Охххх

Не знаю, як я вижив

Весь екіпаж був пережований живцем

Я, мабуть, прослизнув між його зубів

Але, О!

Яке провидіння!

Який божественний розум!

Що ти повинен вижити

Так само, як і я

Це віддає моє серце

Велика радість

Бачити, як твої очі наповнюються страхом

Тож нахиліться ближче

І я буду шепотіти

Останні слова, які ви почуєте

Ооооооооо