The Crane Wife 1 & 2 - The Decemberists

It was a cold night

And the snow lay low

I pulled my coat tight

Against the falling down

And the sun was all

And the sun was all down

And the sun was all

And the sun was all down

I am a poor man

I haven’t wealth nor fame

I have my two hands

And a house to my name

And the winter’s so And the winter’s so long

And the winter’s so And the winter’s so long

And all the stars were crashing 'round

As I laid eyes on what I’d found

It was a white crane

It was a helpless thing

Upon a red stain

With an arrow it’s wing

And it called and cried

And it called and cried so And it called and cried

And it called and cried so And all the stars were crashing 'round

As I laid eyes on what I’d found

My crane wife, my crane wife

My crane wife, my crane wife

Now I helped her

And I dressed her wounds

And how I held her

Beneath the rising moon

And she stood to fly

And she stood to fly away

And she stood to fly

She stood to fly away

And all the stars were crashing 'round

As I laid eyes on what I’d found

My crane wife, my crane wife

My crane wife, my crane wife

My crane wife arrived at my door in the moonlight

All star bright and tongue-tied I took her in We were married and bells rang sweet for our wedding

And our bedding was ready when we fell in The sound of the keening bell

To see it’s pain erect

Soft as fontenelle

The feathers and the thread

And all I ever meant to do was to keep you

My crane wife

My crane wife

My crane wife

We were poorly, our fortunes fading hourly

And how she loved me, she could bring it back

But I was greedy, I was vain and I forced her to weaving

On a cold loom, in a closed room down the hall

The sound of the keening bell

And to see it’s pain erect

Soft as fontenelle

The feathers and the thread

And all I ever meant to do was to keep you

My crane wife

My crane wife

There’s a bend in the wind and it rakes at my heart

There is blood in the thread and it rakes at my heart

It rakes at my heart

My crane wife

Це була холодна ніч

А сніг лежав низько

Я туго затягнув пальто

Проти падіння

І сонце було все

І сонце все зайшло

І сонце було все

І сонце все зайшло

Я бідна людина

Я не маю ні багатства, ні слави

У мене є дві руки

І будинок на моє ім’я

І зима така І зима така довга

І зима така І зима така довга

І всі зірки розбивалися

Коли я поклав очі на те, що знайшов

Це був білий журавель

Це була безпорадна річ

На червоній плямі

Зі стрілкою це крило

І воно дзвонило й плакало

І воно так дзвонило і плакало І воно кликало і плакало

І воно так дзвонило й плакало І всі зірки розбивалися

Коли я поклав очі на те, що знайшов

Моя жінка-журавель, моя жінка-журавель

Моя жінка-журавель, моя жінка-журавель

Тепер я допомогла їй

І я перев’язав їй рани

І як я тримав її

Під зростаючим місяцем

І вона встала, щоб летіти

І вона встала, щоб відлетіти

І вона встала, щоб летіти

Вона встала, щоб полетіти

І всі зірки розбивалися

Коли я поклав очі на те, що знайшов

Моя жінка-журавель, моя жінка-журавель

Моя жінка-журавель, моя жінка-журавель

Моя дружина-журавель підійшла до моїх дверей у місячному світлі

Усі зірки яскраві й язики, я взяв її Ми одружилися, і дзвіночки солодко дзвонили на наше весілля

І наша постільна білизна була готова, коли ми впали в звук дзвінка

Бачити, як це боліло

М’який, як фонтенель

Пір'я і нитки

І все, що я колись хотів зробити, це утримати вас

Моя дружина-журавель

Моя дружина-журавель

Моя дружина-журавель

Нам було погано, наші статки щогодини згасали

І як вона любила мене, вона могла повернути це

Але я був жадібний, я був марнославний і примусив її ткати

На холодному ткацькому верстаті, у закритій кімнаті в коридорі

Звук дзвоника

І побачити, як це боліло

М’який, як фонтенель

Пір'я і нитки

І все, що я колись хотів зробити, це утримати вас

Моя дружина-журавель

Моя дружина-журавель

Вітер вигинає, і він розриває моє серце

У нитці є кров, і вона розриває моє серце

Воно розривається у моєму серці

Моя дружина-журавель