We Stand Alone - The Crimea

Girl I love only you, in the battle of hearts and minds, just you

But we couldn’t sing in tune, shattered glass, cleared the room, Just you

We stand alone at the end of it all

A stone’s throw from Nirvana

Ever since you went away

The world will never be the same

They sent an army for you

They named a street after you, just you

Girl I hunger for only you

In the battle of hearts and minds, just you

We stand alone at the end of it all

A stones throw from Nirvana

Ever since you went away

The world will never be the same

And I waited outside all night in the rain, but you never came back,

so I waited again

And I waited like a handprint, waited like a headstone, waited like a cactus,

waited like a broken home

Waited for the sun like a midwinter dawn and I saw your face on a milk carton

And you looked real young, like you’d never hurt anyone

I waited through the storm and I waited through the fire

Waited eight miles high just to stay alive

And I waited as the crows peck out my eyes

And the bluebottles swarm, and their children are born

And I wait ‘til my bones bleach white in the sun

And I waited as Santa Anna whistles through my rib cage

Scorpions hide in side my broken elevator

Outside all night in the rain, ‘til my dying day I’ll wait again

We stand alone at the end of it all

Have symbiotic existence

Ever since you went away

The world will never be the same

Дівчино, я люблю тільки тебе, у битві сердець і розумів, тільки тебе

Але ми не могли співати в тон, розбили скло, очистили кімнату, Тільки ти

Ми окремі в кінці усього

У кроку від Nirvana

Відтоді, як ти пішов

Світ ніколи не буде колишнім

Вони послали за тобою військо

Вони назвали вулицю на вашу честь

Дівчино, я голодую лише за тобою

У битві сердець і розумів лише ви

Ми окремі в кінці усього

Кілька від Nirvana

Відтоді, як ти пішов

Світ ніколи не буде колишнім

І я чекав надворі всю ніч під дощем, але ти так і не повернувся,

тож я знову чекав

І я чекав, як відбиток руки, чекав, як надгробний камінь, чекав, як кактус,

чекав, як розбитий дім

Чекав сонця, як світанок середини зими, і я бачив твоє обличчя на коробці з молоком

І ти виглядав по-справжньому молодим, ніби ніколи нікому не завдав шкоди

Я чекав через бурю і чекав через вогонь

Чекав вісім миль у висоту, аби залишитися в живих

І я чекав, поки ворони вилуплять мені очі

І сині пляшки рояться, і народжуються їхні діти

І я чекаю, поки мої кістки побіліють на сонці

І я чекав, коли Санта-Анна просвисте мою грудну клітку

Скорпіони ховаються біля мого зламаного ліфта

Надворі всю ніч під дощем, «до мого передсмертного дня я знову чекатиму».

Ми окремі в кінці усього

Мають симбіотичне існування

Відтоді, як ти пішов

Світ ніколи не буде колишнім