Emptily Through Holloway - The Clientele

cancel the car

to number ten

such a thick fog rolling in

I played my cards

on unreal glass

I left the party next to last

Friday night to Sunday morning I go on

I don’t know if I am really here at all

Monday down to Friday night

I work all day

move emptily so emptily through Holloway

forget my face

I won’t be back

I hear your friends have turned their backs

when summer comes

where Rose Street winds

the longing makes you close you eyes

it’s unreal so unreal

to walk along these streets

it’s unreal so unreal

to close your eyes and breathe

(chorus)

when I left you at the Coronet this morning

you said that your happiness was gone

but the hum of voices somehow brings me back here

though there’s no happiness and there’s no love

mid-afternoon

Lincoln’s Inn

terraces though crying wind

before the night I disappear

what else can I do round here?

скасувати машину

до десятого

такий густий туман

Я грав у свої картки

на нереальному склі

Я покинув вечірку біля останнього

Ввечері з п’ятниці до ранку неділі я продовжу

Я не знаю, чи я справді тут взагалі

З понеділка до вечора п’ятниці

Я працю цілий день

рухатися порожньо так порожньо через Холлоуей

забудь моє обличчя

Я не повернусь

Я чув, що ваші друзі відвернулися

коли прийде літо

де в'ється Роуз-стріт

туга змушує закрити очі

це нереально, так нереально

ходити цими вулицями

це нереально, так нереально

закрити очі й дихати

(приспів)

коли я залишив вас сьогодні вранці в Coronet

ти сказав, що твоє щастя зникло

але гул голосів якось повертає мене сюди

хоча немає ні щастя, ні кохання

середина дня

Інн Лінкольна

тераси хоч плаче вітер

до вечора, коли я зникну

що ще я можу тут зробити?