The Bell Monotonously Rings - Академический Ансамбль песни и пляски Российской Армии имени А.В. Александрова, Igor Agafonnikov

Odnozvuchno gremit kolokol’chik

Oh, how lonely the coach bell is ringing,

Odnozvuchno gremit kolokol’chik,

Oh, how lonely the coach bell is ringing,

I doroga pylitsja slegka,

And the dust from the road fills the air.

I unylo po rovnomu polju

And the coachman’s sorrowful singing

Razlivaetsja pesn' jamshhika.

Floats across the wild fields in despair.

Stol’ko grusti v toj pesne unyloj,

That sad song overflows with such feeling,

Stol’ko grusti v napeve rodnom,

So much grief can be heard in that strain,

Chto v dushe moej hladnoj, ostyloj

That my cold heart, long hardened and weary

Razgorelosja serdce ognem.

In my bosom was kindled again.

I pripomnil ja nochi inye

I recalled other nights, other wand’rings,

I rodnye polja, i lesa,

And the fields and the forests so dear,

I na ochi, davno uzh suhie,

And my eyes, which so long have been arid,

Nabezhala, kak iskra, sleza.

Became moistened like jewels with a tear.

Odnozvuchno gremit kolokol’chik,

Oh, how lonely the coach bell is ringing,

I doroga pylitsja slegka.

As it swings in the night to and fro.

I zamolk moj jamshhik, a doroga

And my coachman has now fallen silent,

Predo mnoj daleka, daleka…

And I still have a long way to go.

Однозвучно греміть колокольчик

О, як самотньо дзвонить дзвінок карети,

Однозвучно греміть колокольчик,

О, як самотньо дзвонить дзвінок карети,

Я дорога пилиться слегка,

І пил з дороги наповнює повітря.

Я унило по рівному полю

І скорботний спів кучера

Разливается песнь джамшика.

У відчаї пливе дикими полями.

Столько груди в тій пісні унилу,

Та сумна пісня переповнена таким почуттям,

Столько груди в напеве родном,

Так багато горя можна почути в цьому напрузі,

Що в душі моєї холодної, остильної

Це моє холодне серце, давно зачерствіле і втомлене

Разгорелось сердце огнем.

У моїй груди знову запалало.

Я припомнив я ночі іні

Я згадав інші ночі, інші палички,

я родне поля, я леся,

І поля й ліси такі дорогі,

Я на очі, давно уж сухе,

І мої очі, які так давно були посушливими,

Набежала, як іскра, слеза.

Став зволоженим, як коштовності від сльози.

Однозвучно греміть колокольчик,

О, як самотньо дзвонить дзвінок карети,

Я дорога пилиться слегка.

Коли воно гойдається вночі туди туди.

Я замолк мій джамшик, дорога

І мій кучер тепер замовк,

Predo mnoj daleka, daleka…

І мені ще пройти довгий шлях.