Сумрачная даль - Теория света

Ночью я взглянул на небо

И увидел звёзд сияние.

Мне созвездий мир неведом.

Он манит меня мерцанием.

Ах, как жаль, что нету крыльев,

Чтоб взлететь в ночную бездну.

Вижу я своё бессилье —

Все попытки бесполезны.

Глаза закрою в тишине

И дам простор своим мечтам.

И лунный свет, клубясь во тьме,

Вдруг снизойдёт к моим ногам.

Пройдусь по млечному пути,

Спугнув пугливый рой комет.

И где-то в сумрачной дали

Я истины увижу свет.

Так смотрел я до рассвета,

Разглядеть пытаясь вечность.

Но не смог найти ответа

И увидеть бесконечность.

Кто придумал это небо?

Жизнь и разум кто создал?

На другом конце вселенной

Кто-то то также размышлял…

… Пройдусь по млечному пути,

Спугнув пугливый рой комет.

И где-то в сумрачной дали

Я истины увижу свет!

Вночі я поглянув на небо

І побачив зірок сяйво.

Мені сузір'їв світ невідомий.

Він приваблює мене мерехтінням.

Ах, як шкода, що нема крил,

Щоб злетіти в нічну прірву.

Бачу я своє безсилля —

Усі спроби марні.

Очі закрию в тиші

І дам простір своїм мріям.

І місячне світло, клубячись у тьмі,

Раптом зійде до моїх ніг.

Пройдуся по млечному шляху,

Злякавши полохливий рій комет.

І десь у похмурій дали

Я істини побачу світло.

Так дивився я до світанку,

Розглянути намагаючись вічність.

Але не зміг знайти відповіді

І побачити нескінченність.

Хто вигадав це небо?

Життя і розум хто створив?

На іншому кінці всесвіту

Хтось те також роздумував…

… Пройдуся по млечному шляху,

Злякавши полохливий рій комет.

І десь у похмурій дали

Я істини побачу світло!