Ушла из дома - Телевизор

Ей семнадцать лет, среднего роста,

Волосы русые, глаза голубые.

Всем, кто видел её в районе станции Белоостров,

Просьба позвонить по телефону.

Возможно, тогда был не лучший день,

И к вечеру в доме запахло бедой.

И кричала мать, и пьяный отец

Ей сказал: Ты нам больше не дочь.

А белая ночь плескалась парным молоком,

Лежала на крыше, ласкала бетон.

Ей было так просто, так легко

Уходить, и не знать, что будет потом.

Она ушла из дома и не вернулась.

Ушла из дома и не вернулась.

Быть может, было темно в электричке,

И от подростков разило вином.

Ей мир показался таким безразличным, но

Теперь уже всё равно.

Она ушла из дома и не вернулась.

Ушла из дома и не вернулась.

А, в общем, не важно, что ждет впереди,

Если слишком легко или слишком грустно,

Всегда есть выход взять и уйти,

И уже никогда не вернуться.

Она ушла из дома и не вернулась.

Ушла из дома и не вернулась.

Їй сімнадцять років, середнього зросту,

Волосся русяве, очі блакитні.

Всім, хто бачив її в районі станції Білоострів,

Прохання зателефонувати за телефоном.

Можливо, тоді був не кращий день,

І довечора в будинку запахло лихом.

І кричала мати, і п'яний батько

Їй сказав: Ти нам більше не дочка.

А біла ніч плескалася парним молоком,

Лежала на даху, пестила бетон.

Їй було так просто, так легко

Іти, і не знати, що буде потім.

Вона пішла з будинку і не повернулася.

Пішла з будинку і не повернулася.

Можливо, було темно в електричці,

І від підлітків разило вином.

Їй світ здався таким байдужим, але

Тепер уже байдуже.

Вона пішла з будинку і не повернулася.

Пішла з будинку і не повернулася.

А, загалом, не важливо, що чекає попереду,

Якщо занадто легко або занадто сумно,

Завжди є вихід взяти і піти,

І вже ніколи не повернутися.

Вона пішла з будинку і не повернулася.

Пішла з будинку і не повернулася.