Мегамизантроп - Телевизор

У виска белой ночи ствол,

Как река одиночество.

Паутина Петропавловки,

Казематы моей тоски.

Переливы девичих стай,

Эта музыка так проста.

«Эта музыка — ядовитый сироп" —

Ворчит мой Мегамизантроп.

Он — упрямый ублюдок,

Он строг и ревнив.

Я его не люблю,

Но согласен с ним.

В конце любой сказки обман,

Человечество — куча дерьма.

Но сейчас-то лето,

Совсем другое дело.

Брюзжание твоё мне осточертело.

Эти люди беспечны,

Я один из них.

Заткнись, хотя бы до осени.

Между Мегамизантропом и мной

Возникает эта пропасть весной.

Но лишь только зимний ветер подул,

Мы живём на этом свете в ладу

У скроні білої ночі стовбур,

Як річка самотність.

Павутина Петропавлівки,

Каземати моєї туги.

Переливи дівочих зграй,

Ця музика така проста.

«Ця музика — отруйний сироп» —

Бурчить мій Мегамізантроп.

Він — впертий ублюдок,

Він суворий і ревнивий.

Я його не кохаю,

Але згоден з ним.

В кінці будь-якої казки обман,

Людство - купа лайна.

Але зараз літо,

Зовсім інша справа.

Бурчання твоє мені набридло.

Ці люди безтурботні,

Я один із них.

Заткнися, хоч би до осені.

Між Мегамізантропом і мною

Виникає ця прірва навесні.

Але тільки зимовий вітер подув,

Ми живемо на цьому світі в ладі