Тишина - Телевизор

По полям в стиле Windows,

По туманным сосновым лесам

Я искал и не видел

Твои золотые глаза.

В африканской пустыне,

Где на мили бежевый шелк

И ветра золотые,

Я тебя не нашел.

Тишина,

Ау!

— Я, кажется, знаю, где ты,

Мне нужна

Сила твоего света.

Я вдыхал океаны,

Ритмы лунных и солнечных волн,

Среди тысяч дыханий

Я не узнал твоего.

Ни седые вершины,

Ни глубин ледяная тоска,

Ни былинные шири

Не смогли мне тебя отыскать…

Тишина,

Ау!

— Я, кажется, знаю, где ты,

Мне нужна

Сила твоего света.

Мы производим шум,

Мы извлекаем звук,

И шелестит, орет, свистит

И воет все вокруг.

Мы — музыканты все,

Нам страшно жить в тиши,

Но если делать много шума,

Можно вечно жить!

Мы будем вечно жить!

Мы будем вечно жить!

Вечно жить…

Тишина,

Ау!

— Я, кажется, знаю, где ты,

Мне нужна

Сила твоего света.

А где-то в небесах,

На краю Млечного Пути,

Все эти голоса

Сольются в один мотив,

И будет он лететь,

Сиять совершенством неземным,

К вечной пустоте,

Над покоями Тишины.

По полям у стилі Windows,

По туманних соснових лісах

Я шукав і не бачив

Твої золоті очі.

В африканській пустелі,

Де на милі бежевий шовк

І вітру золоті,

Я тебе не знайшов.

Тиша,

Ау!

—Я, здається, знаю, де ти,

Мені потрібна

Сила твого світла.

Я вдихав океани,

Ритми місячних і сонячних хвиль,

Серед тисяч подихів

Я не пізнав твого.

Ні сиві вершини,

Ні глибин крижана туга,

Ні булинні ширі

Не змогли мені тебе відшукати…

Тиша,

Ау!

—Я, здається, знаю, де ти,

Мені потрібна

Сила твого світла.

Ми виробляємо шум,

Ми отримуємо звук,

І шелестить, репетує, свистить

І виє все навколо.

Ми — музиканти всі,

Нам страшно жити в тиші,

Але якщо робити багато шуму,

Можна жити вічно!

Ми будемо вічно жити!

Ми будемо вічно жити!

Вічно жити.

Тиша,

Ау!

—Я, здається, знаю, де ти,

Мені потрібна

Сила твого світла.

А десь у небесах,

На краю Чумацького Шляху,

Всі ці голоси

Зіллються в один мотив,

І буде він летіти,

Сяяти досконалістю неземною,

До вічної порожнечі,

Над покоями Тиші.