Квадраты - Телевизор

И всё же порядок вещей нелеп.

Люди, плавящие металл,

Ткущие ткани, пекущие хлеб, -

Кто-то бессовестно вас обокрал.

Не только ваш труд, любовь, досуг -

Украли пытливость открытых глаз;

Набором истин, кормя из рук,

Уменье мыслить украли у вас.

На каждый вопрос вручили ответ.

Всё видя, не видите вы ни зги.

Стали матрицами газет

Ваши безропотные мозги.

Но нет ответа на главный вопрос...

Одетых и серенько и пестро,

Утром и вечером, как пылесос,

Вас засасывает метро.

Вот вы идёте густой икрой,

Все, как один, на один покрой,

Люди, умеющие обувать,

Люди, умеющие добывать.

А вот идут за рядом ряд -

Ать-ать-ать, -

Пока ещё только на парад,

Люди, умеющие убивать...

Но вот однажды, средь мелких дел,

Тебе дающих подножный корм,

Решил ты вырваться за пределы

Осточертевших квадратных форм.

Ты взбунтовался.

Кричишь: - Крадут!.. -

Ты не желаешь себя отдать.

И тут сначала к тебе придут

Люди, умеющие убеждать.

Будут возвышены их слова,

Будут доходчивы и добры.

Они докажут, как дважды два,

Что нельзя выходить из этой игры.

И ты раскаешься, бедный брат.

Заблудший брат, ты будешь прощён.

Под песнопения в свой квадрат

Ты будешь бережно возвращён.

Но если упорствовать станешь ты:

- Не дамся!.. Прежнему не бывать!..

Неслышно явятся из темноты

Люди, умеющие убивать.

Ты будешь, как хину, глотать тоску,

И на квадраты, словно во сне,

Будет расчерчен синий лоскут

Чёрной решёткой в твоём окне.

І все ж таки порядок речей безглуздий.

Люди, що плавлять метал,

Ткучі тканини, що печуть хліб, -

Хтось безсовісно вас обікрав.

Не тільки ваша праця, кохання, дозвілля -

Вкрали допитливість відкритих очей;

Набір істин, годуючи з рук,

Вміння мислити вкрали у вас.

На кожне запитання було вручено відповідь.

Все бачачи, не бачите ви ні зги.

Стали матрицями газет

Ваші покірні мізки.

Але немає відповіді на головне питання.

Одягнених і сіренько і строкато,

Вранці та ввечері, як пилосос,

Вас засмоктує метро.

Ось ви йдете густою ікрою,

Все, як один, на один крій,

Люди, які вміють взувати,

Люди, які вміють добувати.

А ось йдуть за рядом ряд -

Ать-ать-ать, -

Поки що тільки на парад,

Люди, які вміють убивати...

Але одного разу, серед дрібних справ,

Тобі дають підніжний корм,

Вирішив ти вирватися за межі

Набридлих квадратних форм.

Ти збунтувався.

Кричиш: - Крадуть!.. -

Ти не бажаєш себе віддати.

І тут спочатку до тебе прийдуть

Люди, які вміють переконувати.

Будуть піднесені їхні слова,

Будуть дохідливі та добрі.

Вони доведуть, як двічі по два,

Що не можна виходити із цієї гри.

І ти покаєшся, бідний брате.

Заблуканий брат, ти будеш прощений.

Під піснеспіви у свій квадрат

Ти будеш дбайливо повернутий.

Але якщо упиратись станеш ти:

- Не дамся!.. Як і раніше не бувати!..

Нечутно з'являться з темряви

Люди, які вміють вбивати.

Ти будеш, як хіну, ковтати тугу,

І на квадрати, немов уві сні,

Буде розкреслено синій клапоть

Чорними ґратами у твоєму вікні.