Душа - Телевизор

Лёжа на диване, я купаюсь в воспоминаниях.

И ничто не сможет потревожить переполошить меня —

На небе ни тучки нет.

Я — лужа, спокойно мне,

Я — излучаю свет.

Душа похожа на облако —

Дышать не нужно, любить легко.

Мечта это полёт и покой

Так павно, так высоко.

Жёлтые подводные мысли плывут во мне,

Стаями ленивыми, тайнами наивными

Шествуют тихо в даль,

В море великих тайн,

Что-бы встретиться там со мной.

Душа похожа на облако —

Дышать не нужно, любить легко.

Мечта это полёт и покой

Так павно, так высоко.

Лежачи на дивані, я купаюсь у спогадах.

І ніщо не може потривожити переполошити мене —

На небі ні хмаринки немає.

Я— калюжа, спокійно мені,

Я— випромінюю світло.

Душа схожа на хмара —

Дихати не потрібно, любити легко.

Мрія це політ і спокій

Так повно, так високо.

Жовті підводні думки пливуть у мені,

Зграями лінивими, таємницями наївними

Ходять тихо в далечінь,

У море великих таємниць,

Щоб зустрітися там зі мною.

Душа схожа на хмара —

Дихати не потрібно, любити легко.

Мрія це політ і спокій

Так повно, так високо.