Le Garçon D'ascenseur - Téléphone

Sur le quai

Je traîne mes valises

Des valises, j’en ai plein les mains

Des valises sous les yeux

Mais j’m’en fous

J’ai pas choisi, j’sais pas choisir

Alors peu importe

Ce que j’emporte, ce que je laisse

C’est un peu de moi, c’est toujours moi

Dans cette vie d’barge

Qui m’emmène au large

A fond la caisse

Je prends l’Express

Dans cette vie d’barge

Qui m’emmène au large

A fond la caisse

Ce train roule sans cesse

Et j’ai pensé à tous ces trucs, qui m’emmerdent

Les visages de ceux qui ont peur

Ce qui ont peur me font peur

Si par ici il n’y a plus rien

Je prendrai le premier train

Car au bout des tunnels, il y a toujours du ciel

Et la vie qui m’appelle

Dans cette vie d’barge

Qui m’emmène au large

A fond la caisse

Je prends l’Express

Quoi qu’il arrive

Dans cette vie d’barge

A fond la caisse

Ce train roule sans cesse

Combien de trains faudra-t-il encore prendre?

Combien de trains d’où il faudra descendre?

Combien de trains faudra-t-il encore prendre?

Combien de trains, combien de trains, pour ne pas redescendre?

Ce qui est raté;

c’est du passé

Je ne veux plus y penser

Ce qui est pris n’est plus à prendre

Et je me tue à le comprendre

Tant de regards à croiser

Tant de gares à traverser

Il y a tant de gens qui peuvent m’apporter

Me faire voyager

Et je veux les voir, pourquoi pas ce soir

Je veux les voir, ne soit pas en retard

Car je n’veux pas descendre, je n’pourrais t’attendre, non, non, non

Je n’veux plus redescendre, je n’me laisserai plus prendre, non, non, non

Je n’veux plus redescendre, je n’me laisserai plus prendre, non, non, non----

На лаві підсудних

Я тягну свої валізи

Валізи, у мене повні руки

Валізи під очі

Але мені байдуже

Я не вибирав, я не знаю, як вибрати

Тому це не має значення

Що беру, те залишаю

Це трохи мене, це завжди я

У цій баржі життя

що виводить мене в море

Повна швидкість

Беру Експрес

У цій баржі життя

що виводить мене в море

Повна швидкість

Цей потяг продовжує рухатися

І я думав про всі ці речі, які мене дратують

Обличчя тих, хто боїться

Ті, кому страшно, мене лякають

Якщо тут нічого не залишилося

Я сяду першим потягом

Бо в кінці тунелів завжди є небо

І життя, що мене кличе

У цій баржі життя

що виводить мене в море

Повна швидкість

Беру Експрес

Що б не сталося

У цій баржі життя

Повна швидкість

Цей потяг продовжує рухатися

Скільки ще потягів вам доведеться взяти?

Зі скількох потягів зійти?

Скільки ще потягів вам доведеться взяти?

Скільки поїздів, скільки поїздів, щоб не спуститися назад?

Що пропущено;

Це з минулого

Я не хочу більше про це думати

Те, що взято, більше не брати

І я вмираю від бажання це зрозуміти

Стільки очей зустрітися

Стільки станцій потрібно перетнути

Є так багато людей, які можуть мене привести

Візьми мене в подорож

І я хочу їх побачити, чому б не сьогодні ввечері

Я хочу їх побачити, не спізнюйся

Бо я не хочу спускатися, я не міг дочекатися тебе, ні, ні, ні

Я не хочу знову опускатися, я більше не дам себе взяти, ні, ні, ні

Я не хочу знову падати, я більше не дозволю себе взяти, ні, ні, ні----