Времена не выбирают - Татьяна Никитина, Сергей Никитин

Времена не выбирают,

В них живут и умирают.

Большей пошлости на свете

Нет, чем клянчить и пенять.

Будто можно те на эти,

Как на рынке, поменять.

Что ни век, то век железный.

Но дымится сад чудесный,

Блещет тучка;

я в пять лет

Должен был от скарлатины

Умереть, живи в невинный

Век, в котором горя нет.

Ты себя в счастливцы прочишь,

А при Грозном жить не хочешь?

Не мечтаешь о чуме

Флорентийской и проказе?

Хочешь ехать в первом классе,

А не в трюме, в полутьме?

Что ни век, то век железный.

Но дымится сад чудесный,

Блещет тучка;

обниму

Век мой, рок мой на прощанье.

Время — это испытанье.

Не завидуй никому.

Крепко тесное объятье.

Время — кожа, а не платье.

Глубока его печать.

Словно с пальцев отпечатки,

С нас — его черты и складки,

Приглядевшись, можно взять.

(Александр Кушнер. Канва.

Ленинградское Отделение,

«Советский Писатель», 1981.)

Часи не вибирають,

В них живуть і вмирають.

Більшої вульгарності на світі

Ні, чим клянчити і нарікати.

Ніби можна ті на ці,

Як на ринку, поміняти.

Що ні вік, то вік залізний.

Але димиться сад чудовий,

Блищить хмаринка;

я в п'ять років

Повинен був від скарлатини

Померти, живи в невинний

Століття, в якому горя немає.

Ти себе в щасливці прочитаєш,

А при Грозному жити не хочеш?

Не мрієш про чуму

Флорентійській та проказі?

Хочеш їхати в першому класі,

А не в трюмі, в напівмі?

Що ні вік, то вік залізний.

Але димиться сад чудовий,

Блищить хмаринка;

обійму

Вік мій, рок мій на прощання.

Час - це випробування.

Не заздри нікому.

Міцно тісна обійма.

Час - шкіра, а не плаття.

Глибокий його друк.

Немов з пальців відбитки,

З нас — його риси і складки,

Придивившись, можна взяти.

(Олександр Кушнер. Канва.

Ленінградське відділення,

"Радянський Письменник", 1981.)