Сон об уходящем поезде - Татьяна Никитина, Сергей Никитин

Один и тот же сон мне повторяться стал: Gm Eb Мне снится, будто я от поезда отстал.

A7 Dm Dm/C

Один, в пути, зимой, на станцию ушел, G7 Cm Cm/A#

А скорый поезд мой пошел, пошел, пошел, F7 B B/A

И я хочу бежать за ним — и не могу, G# Gm И чувствую сквозь сон, что все-таки бегу, A7 Cm D7

И в замкнутом кругу сплетающихся трасс

Вращение Земли перемещает нас —

Вращение Земли, вращение полей,

Вращение вдали берез и тополей,

Столбов и проводов, разъездов и мостов,

Попутных поездов и встречных поездов.

Но в том еще беда, и, видно, неспроста, Gm B Что не годятся мне другие поезда.

Cm D7

Мне нужен только тот, что мною был обжит.

Cm7 F B+7

Там мой настольный свет от скорости дрожит.

A7 Cm D7

Там любят лечь — так лечь, а рубят — так сплеча.

Там речь гудит, как печь, красна и горяча.

Мне нужен только он, азарт его и пыл.

Я знаю тот вагон, я номер не забыл.

Он снегом занесен, он в угле и в дыму,

И я приговорен пожизненно к нему.

Мне нужен этот снег.

Мне сладок этот дым,

Встающий высоко над всем пережитым!

И я хочу бежать за ним — и не могу,

И чувствую сквозь сон, что все-таки бегу,

И в замкнутом кругу сплетающихся трасс

Вращение Земли перемещает нас.

Один і той самий сон мені повторюватися став: «Eb» Мені сниться, ніби я від поїзда відстав.

A7 Dm Dm/C

Один, в дорозі, взимку, на станцію пішов, G7 Cm Cm/A#

А швидкий поїзд мій пішов, пішов, пішов, F7 B B/A

І я хочу бігти за ним — і не могу, G# Gm І відчуваю крізь сон, що все-таки біжу, A7 Cm D7

І в замкнутому колі сплітаються трас

Обертання Землі переміщає нас —

Обертання Землі, обертання полів,

Обертання вдалині берез і тополь,

Стовпів та проводів, роз'їздів та мостів,

Попутних поїздів та зустрічних поїздів.

Але в цьому ще біда, і, видно, недарма, що не потрібні мені інші поїзди.

Cm D7

Мені потрібний тільки той, що мною був обжитий.

Cm7 F B+7

Там моє настільне світло від швидкості тремтить.

A7 Cm D7

Там люблять лягти - так лягти, а рубають - так з плеча.

Там мова гуде, як піч, червона і гаряча.

Мені потрібен тільки він, азарт його і пил.

Я знаю той вагон, я номер не забув.

Він снігом занесений, він в вугілля і в диму,

І я засуджений довічно до нього.

Мені потрібний цей сніг.

Мені солодкий цей дим,

Встає високо над усім пережитим!

І я хочу бігти за ним—і не могу,

І відчуваю крізь сон, що все-таки біжу,

І в замкнутому колі сплітаються трас

Обертання Землі переміщає нас.