Enfant des rues - Tagada Jones

Je déambule dans les rues

Je cherche à me cacher

A tout prix me protéger

Du regard vicieux d’une société

Qui n’a de cesse de me juger

Moi l’enfant paumé

Je déambule dans les rues

Abandonné par mes aînés

Livré aux griffes d’un État nourricier

Qui n’a que faire de son nouveau-né

Répudié, moi l’enfant paumé

Je déambule dans les rues

Désociabilisé, personne sur qui compter

Réduit à scruter un soupçon de charité

Dans les regards apeurés des passants

Toujours pressés

La vie, la mort, pour moi tout ça c’est pareil, c’est pareil

Je pourrais sauter d’un pont, mourir demain

Quand bien même, quand bien même

La nuit, le jour, pour moi tout ça c’est pareil, c’est pareil

Je pourrais larguer les amarres

Partir un jour, finir au pays des merveilles

Je déambule dans les rues

Je cherche à me cacher

A tout prix me protéger

Du regard vicieux d’une société

Qui n’a de cesse de me juger

Moi l’enfant paumé

Donnez-moi un nom, un visage

Donnez-moi de l’espoir, de la rage

Une seule raison d’exister

Une branche à laquelle me raccrocher

Donnez-moi de l’espoir, de la rage

De l’espoir, de la rage

La vie, la mort, pour moi ça c’est pareil, c’est pareil

Seul, abandonné, livré a moi-même

Sans personne sur qui compter

La nuit, le jour, pour moi tout ça c’est pareil, c’est pareil

Je compte les heures qui me séparent

Du dernier soleil, du grand sommeil

Je compte les heures qui me séparent

Du grand sommeil, du grand sommeil

Il est trop tard

Il est trop tard

Il est trop tard

Я ходжу вулицями

Я намагаюся сховатися

Будь-якою ціною захисти мене

Від злісного погляду суспільства

Хто продовжує судити мене

Я втрачена дитина

Я ходжу вулицями

Покинута старшими

Поставлений в лапи прийомної держави

Кому байдуже до свого новонародженого

Відкинувся, я втрачена дитина

Я ходжу вулицями

Некомунікабельний, не на кого покластися

Зводився до прискіпливого натяку на благодійність

У переляканих очах перехожих

Завжди поспішає

Життя, смерть, для мене все одно, те саме

Я міг би стрибнути з мосту, завтра померти

Хоча, хоч

Ніч, день, мені все однаково, однаково

Я міг кинути

Одного дня відпустіть, опинитесь в країні чудес

Я ходжу вулицями

Я намагаюся сховатися

Будь-якою ціною захисти мене

Від злісного погляду суспільства

Хто продовжує судити мене

Я втрачена дитина

Дайте мені ім'я, обличчя

Дай мені надію, лють

Тільки одна причина існування

Гілка, за яку треба триматися

Дай мені надію, лють

Надія, лютість

Життя, смерть, для мене це те саме, це те саме

Сам, покинутий, сам по собі

Не маючи на кого покластися

Ніч, день, мені все однаково, однаково

Я рахую години, які мене розділяють

Про останнє сонце, про великий сон

Я рахую години, які мене розділяють

Великий сон, великий сон

Це дуже пізно

Це дуже пізно

Це дуже пізно