Звезда вечерняя - Сябры, Анатоль Ярмоленко

Как мало тех, кто ценит нас и любит,

Как мало тех, кто полюбил бы навсегда.

Зато вокруг толпой чужие люди

От них спасенье — ты моя звезда.

Припев:

Звезда вечерняя, далёкая звезда,

Твоё сияние в душе моей всегда.

Мне без тебя, мне без тебя не жить ни дня,

Звезда вечерняя, не покидай меня.

Толпа чудит — опять её что-то надо.

Ей хочется, чтоб я служил лишь только ей.

Терзаю душу, а в душе отрада

Сияет в небе лик звезды моей.

Припев.

Толпе неведомы души моей сомненья,

Ей подавай, чтоб я такой же был, как все.

Гляжу на небо с трепетным волненьем,

Иду по звёздам, будто ангел по росе.

Звезда вечерняя, ты небом мне дана,

Твоим сиянием душа моя полна.

Мне без тебя, мне без тебя не жить ни дня,

Звезда вечерняя, не забывай меня.

Припев.

Як мало тих, хто цінує нас і любить,

Як мало тих, хто полюбив би назавжди.

Зате навколо натовпу чужі люди

Від них порятунок—ти моя зірка.

Приспів:

Зірка вечірня, далека зірка,

Твоє сяйво в душі моїй завжди.

Мені без тебе, мені без тебе не жити ні дня,

Зірка вечірня, не залишай мене.

Натовп чудить - знову її щось треба.

Їй хочеться, щоб я служив тільки їй.

Терзаю душу, а в душі відрада

Сяє в небі образ моєї зірки.

Приспів.

Натовпі невідомі душі моєї сумніву,

Їй подавай, щоб я такий був, як усі.

Дивлюся на небо з трепетним хвилюванням,

Іду по зірках, ніби ангел по росі.

Зірка вечірня, ти небом мені дана,

Твоїм сяйвом душа моя сповнена.

Мені без тебе, мені без тебе не жити ні дня,

Зірка вечірня, не забувай мене.

Приспів.