Kor - Summoning

O fading town upon an island hill,

Old shadows linger in thine ancient gate,

Thy robe is grey, thine old heart now is still;

Thy towers silent in the mist await their crumbling end

While through the storeyed elms

The gliding black water leaves these inland realms,

And slips between long meadows to the Sea,

Still bearing downward over murmurous falls

One day and then another to the Sea

And slowly thither many years have gone

All thy trees, Kortirion, were bent,

And shook with sudden whispering lament:

For passing were the days, and doomed the nights

When flittering ghost-moths danced round

tapers in the moveless air nighttime

And doomed already were the radiant dawns,

The odour and the noise of meads,

when all thy trees were bent, and shook with sudden whispering lament

And slowly thither many years have gone

since first the elves here built ancient, renowned Kortirion

О згасаюче місто на острівному пагорбі,

Старі тіні сидять у твоїх старовинних воротах,

Твій одяг сірий, твоє старе серце зараз нерухоме;

Твої вежі, мовчазні в млі, чекають свого кінця

Поки крізь поверхові в’язи

Чорна вода, що ковзає, покидає ці внутрішні царства,

І сповзає між довгими лугами до моря,

Все ще тягнеться вниз над буркотливими падіннями

Один день, а потім інший до моря

І поволі минуло багато років

Усі твої дерева, Кортиріоне, похилилися,

І затрусився від раптового шепоту:

Бо минули дні, а ночі приречені

Під час миготіння танцювали примари-моти

звужується в нічному повітрі

І вже приречені були сяючі світанки,

Запах і шум медовухи,

коли всі твої дерева похилилися й затряслися від раптового шепоту

І поволі минуло багато років

з тих пір, як спочатку ельфи побудували тут стародавній, відомий Кортиріон