Of Pale White Morns and Darkened Eves - Summoning

Here many days once gently past me crept

in this dear town of old forgetfulness;

here all entwined in dreams once long i slept

and heard no echo of the world’s distress

For here the castle and the mighty tower,

more grey and dim than long cold autumn rain,

sleep, nor sunlit moment nor triumphal hour,

wakes their old lords too long in slumber lain.

Like moments clustered in a crowded year,

today’s great sadness, or tomorrow’s fear;

faint echoes fade within their drowsy halls

like ghost;

the daylight creeps across their walls.

Тут багато днів колись м’яко повз мене прокрадалися

у цім милому місті старого забуття;

тут все заплуталось у снах, колись я спав

і не чув відлуння світового лиха

Бо тут замок і могутня вежа,

більш сірий і тьмяний, ніж довгий холодний осінній дощ,

сон, ні сонячна мить, ні тріумфальна година,

надто довго будить своїх старих лордів у сплячому положенні.

Як моменти, зібрані в насичений рік,

сьогоднішній великий смуток або завтрашній страх;

слабке відлуння згасає в їхніх сонних залах

як привид;

денне світло сповзає по їхніх стінах.