Tuatha De Danaan - Suidakra

Close all doors

Each eve when night descends

Never call their names

There might be one attend

Like changelings

In the cradle of mundane reason

They still roam at night

So sure as the change of seasons

Each morn silken mist asphyxiates

This green deserted land

The sea calls my name with its imperious voice

Each eve the roaring wind howls: you won’t resist my sway

This meagre soil derides me day by day

Where is it, this sweet Mag Mell with its luscious laughter

The sidhe in their hills sing of and embitters my life

Each story which gone astray on the wings of the wind

Rips my soul and my mind slowly apart

Still there’s a silver throne standing

Under each hill of the land

It reigns over the realm of the night

The kingdom in my mind

Закрийте всі двері

Кожен вечір, коли настає ніч

Ніколи не називайте їх іменами

Може бути один присутній

Як підмінчики

У колисці мирського розуму

Вони все ще бродять уночі

Так само, як і зміна пір року

Щоранку шовковий туман задихається

Цей зелений безлюдний край

Море кличе моє ім’я своїм владним голосом

Кожного вечора завиває ревний вітер: ти не встоятимеш перед моїм похитуванням

Цей мізерний ґрунт висміює мене день у день

Де воно, цей милий Мег Мелл з його приємним сміхом

Сідхе на  їхніх пагорбах співають і озлоблюють моє життя

Кожна історія, що заблукала на крилах вітру

Повільно розриває мою душу та мій розум

Все ще стоїть срібний трон

Під кожним пагорбом землі

Воно панує над царством ночі

Королівство в моїй думці