The Ixth Legion - Suidakra

Centuries of fighting — Decades of war lay behind us.

Countless were the men we defeated.

But now, my brothers, we have to face an Enemy more valiant than all the ones before.

The right hand of Rome, the hammer of hispana

The IXth Legion…

A strong gale is blowin' from north

I can see them strike the sails

A strong gale as they run ashore

A deadly alliance, a grim pact of war

Clamouring for battle and

Nordic tunes fill the air

Hail to the northern wolves

Our last hope in times of despair

Don’t fear tomorrow nor the end

For time will testify

Our honour and our strength

Who was valiant and who has failed

Fall to your knees and pray

A last word to infinity for your beloved ones

You will leave them to weep and worry

And if time asks: «Oh where have you gone»

No one will ever know…

Only the standing Stones

No one will ever know…

Where they have gone

Dark and pale lies the land

In the end truth or legend no one knows

Only the standing stones

I hear the sounds still echo

Through plains and hills

Through hearts of men

For thousand years we stand

We breathe and soar

Where the wild winds roar

Століття боїв — десятиліття війни залишилися позаду.

Незліченна кількість людей, яких ми перемогли.

Але тепер, мої брати, ми повинні зіткнутися з ворогом, більш доблесним, ніж усі попередні.

Права рука Риму, молот Hispana

IX Легіон…

З півночі дме сильний шторм

Я бачу, як вони б’ють у вітрила

Сильний шторм, коли вони вибігають на берег

Смертельний союз, похмурий договір війни

Вимагають бою і

Скандинавські мелодії наповнюють повітря

Привіт північним вовкам

Наша остання надія в часи відчаю

Не бійтеся ні завтрашнього дня, ні кінця

Бо час буде свідчити

Наша честь і наша сила

Хто був хоробрим, а хто зазнав невдачі

Упасти на коліна і помолися

Останнє слово до нескінченності для ваших коханих

Ви залишите їх плакати й хвилюватися

І якщо час запитає: «О, куди ти подівся?»

Ніхто ніколи не дізнається…

Тільки стоячі Камені

Ніхто ніколи не дізнається…

Куди вони пішли

Темна й бліда лежить земля

Зрештою, правду чи легенду ніхто не знає

Тільки стоячі камені

Я чую, як звуки все ще відлунюються

Через рівнини та пагорби

Через серця чоловіків

Тисячу років ми стоїмо

Ми дихаємо й літаємо

Де шумлять дикі вітри