The Mindsong - Suidakra

After the hunt

In the heat of the day

The Emperor rested

From the grueling chase

As he closed his eyes

And gave in to his dreams

His mind took him

Over mountains and streams

To the fairest of islands ever known

Through the gates of a mighty keep

To an old king on an ivory throne

And a maiden on a golden seat

His closed eyes had never seen

A maiden more fair than She

As he kneeled beside her gilded chair

She softly sang into his ear

«Emperor of Rome

You know I am real

Let me love you

Beyond your dream»

Alas right there and then

The emperor’s sleep came to an end

«It's better to be alone», he thought

«I have wars to wage, battles to fight

Love always leads to pain and loss»

But the maiden’s song stuck in his mind

«Emperor of Rome

You know I am real

If you love me

You’ll come to me»

He searched the lands

And gave in to his dream

His quest took him

Over mountains and streams

To the British islands, he would roam

Through the gates of a towering keep

There sat an old king on an ivory throne

And a maiden on a golden seat

His open eyes had never seen

A maiden more fair than She

As he kneeled beside her gilded chair

He softly sang into her ear

«Empress of Rome

I knew you were real

Let me love you

Beyond my dreams»

Після полювання

У денну спеку

Імператор відпочив

Від виснажливої ​​погоні

Коли він заплющив очі

І віддав своїм мріям

Його розум узяв його

Над горами та потоками

На найпрекрасніший із острівів, які коли-небудь були відомі

Через ворота могутньої фортеці

Старому королю на троні зі слонової кістки

І діва на золотому сидінні

Його закриті очі ніколи не бачили

Справедливіша за неї дівчина

Коли він став на коліна біля її позолоченого стільця

Вона тихо заспівала йому на вухо

«Імператор Риму

Ви знаєте, що я справжній

Дай мені любити тебе

За межами своєї мрії»

На жаль, тут же

Сон імператора закінчився

«Краще побути одному», — подумав він

«Мені потрібно вести війни, битви

Любов завжди веде до болю і втрат»

Але дівоча пісня застрягла в його пам’яті

«Імператор Риму

Ви знаєте, що я справжній

Якщо ти мене любиш

Ти прийдеш до мене»

Він обшукував землі

І піддався свій мрії

Його пошуки забрали його

Над горами та потоками

На Британські острови він блукав

Через ворота високої фортеці

На троні зі слонової кістки сидів старий король

І діва на золотому сидінні

Його відкриті очі ніколи не бачили

Справедливіша за неї дівчина

Коли він став на коліна біля її позолоченого стільця

Він тихо співав їй у вухо

«Імператриця Риму

Я знав, що ти справжній

Дай мені любити тебе

За межами моїх мрій»