Battle-Cairns - Suidakra

Towards an empty land we sailed*

Nemed, our father, led the way

Towards the home of the brave and free

Towards our isle of destiny

We raised two forts and cleared twelve plains

We worked the land and claimed our place

Four lakes burst up out of the ground

We sacrificed on sacred mounds

But gods envy the delights of men!

A terrible evil swarmed ashore

And with them came disease and war

Their runed flesh was foul and black

In battle their two kings were met

Three thousand Nemedians fell that day

A pillar of stone was raised for each man slain

Three thousand pillars on the plain

Nemed himself soon died of plague

Two thirds of all we had, they claimed

One last assault on Conand’s tower

One final attempt to end the terror

Through mists of time

Sound bloody chimes

Of clashing shields

Of arrows soaring

Of battle-horns

And stones roaring

Score sixty thousand fought that day

Conand and his heirs were slain

The Fomorian tower of strength lay waste

More pillars on the plains were raised

Yet Morc returned from across the waves

Countless demons retaliate

On rhythms of rage he wrote our fate

Thirty Nemedians survived that day

In utter defeat we sailed away

Leaving behind our sacred ground

Where naught of us remained…

But battle-pillars on the plains

До пустої землі ми пливли*

Повів наш батько Немед

До дому сміливих і вільних

Назустріч нашому острову долі

Ми підняли два форти та очистили дванадцять рівнин

Ми обробили землю і зайняли своє місце

З-під землі вирвалося чотири озера

Ми приносили жертви на священних курганах

Але боги заздрять насолодам людей!

Страшне зло вирвалося на берег

А разом з ними прийшли хвороби і війна

Їх руниста плоть була брудна й чорна

У битві зустрілися їхні два королі

Того дня впало три тисячі немедійців

За кожну вбиту людину піднімали кам’яний стовп

Три тисячі стовпів на рівнині

Сам Немед незабаром помер від чуми

Вони стверджували, що дві третини всього, що ми мали

Останній напад на вежу Конанда

Остання спроба покласти край терору

Крізь туман часу

Звучать криваві куранти

Із зіткнення щитів

стріли, що ширяють

З бойових рогів

І каміння ревуть

Того дня воювали шістдесят тисяч

Конанд і його спадкоємці були вбиті

Фоморська башта сили спустошила

На рівнинах було піднято більше стовпів

Але Морк повернувся з-за хвиль

Безліч демонів мстять

На ритмах гніву він написав нашу долю

Того дня вижило тридцять немедійців

У повній поразці ми відпливли

Залишивши позаду нашу святу землю

Де нічого з нас не залишилось…

Але бойові стовпи на рівнинах