And Another Cist Looms - Suidakra

So I reel away to a vale

Of cists in front of me

Endless buried names of forlorn games

Wilting I fall to the ground

Unable to reach the gate

The stones on which he lain all knew his name

Fare you well my mother

I shall search your flames

In the four winds of the land

Fare you well my dear son

Never forget the end

I awake by moonlight

Under a lorn tree

A forgotten might

Forces me to the sea

By a lonly seashore

A fair young naiad beholds me

The spray whispers my name

I laud her embrace, my wild young sea

So In desperate longing I take my path

Unable to turn around

A forgotten might lames my will

But in my dreams I can hear her voice

A flame in the dark

A forgotten might makes me chill

By a lonly tree

A fair maiden beholds me

Eyes of soil, a sylvan goddess

Her beauty lames my forlorn heart

Silently the stones whisper a name

I laud her embrace like a fuddled bard

So In desperate…

By a bleak ghastly champaign

A gibbous moon illuminates

Staring eyes in the wind

Burning like infernal blazes

I will never laud her cold embrace

But her flames calls my name

Тож я повертаю у долину

Цистів переді мною

Нескінченні закопані назви занедбаних ігор

В’янувши, я впаду на землю

Не вдається підійти до воріт

Усі камені, на які він лежав, знали його ім’я

Прощай, моя мама

Я обшукаю твоє полум’я

На чотирьох вітрах землі

Прощай, любий сину

Ніколи не забувай кінця

Я прокидаюся від місячного світла

Під похилим деревом

Забута сила

Примушує мене до моря

Біля самотнього берега моря

Мене бачить прекрасна молода наяда

Спрей шепоче моє ім’я

Я вхваляю її обійми, моє дике молоде море

Тож у відчайдушній тузі я йду своїм шляхом

Неможливо розвернутися

Забута сила ламає мою волю

Але у снах я чую її голос

Полум’я в темряві

Забута сила змушує мене замерзнути

Біля самотнього дерева

Мене бачить прекрасна дівчина

Очі ґрунту, богиня-силван

Її краса вражає моє занедбане серце

Камені тихо шепочуть ім’я

Я вихваляю її обійми, як заплутаний бард

Тож у відчайдушному…

Від похмурого жахливого шампанського

Місяць освітлюється

Очі дивляться на вітер

Горить, як пекельний вогонь

Я ніколи не буду хвалити її холодні обійми

Але її полум’я кличе моє ім’я