A Menhirs Clay - Suidakra

For thousand aeons

Abiding the time

So silent and mute

The wind murmurs a tale

The wise of yore

Evoked the spirits

To see the arcanum

But ay they failed

A witness of wyverns

Elfs and sylvan glory

A petrified story of

… ancient realms

(Lead: Arkadius)

Thy mind of stone

A secret that accelerates

The tides of time

Awaken by moonlight

When a bard reminds a tale

A fresh gale defeats my enchanted mind

Farewell to my delight

But when the moon rises again

In my dreams, I will fight

Oh can you see the dancing shadows?

The fairy — ring right there behind the trees?

Close your eyes …

4. And another cist looms

(Lead: Arkadius)

So I reel away to a vale

Of cists in front of me

Endless buried names of forlorn games

Wilting I fall to the ground

Unable to reach the gate

The stones on which he lain all knew his name

Fare you well my mother

I shall search your flames

In the four winds of the land

Fare you well my dear son

Never forget the end

I awake by moonlight

Under a lorn tree

A forgotten might

Forces me to the sea

By a lonly seashore

A fair young naiad beholds me

The spray whispers my name

I laud her embrace, my wild young sea

So In desperate longing I take my path

Unable to turn around

A forgotten might lames my will

But in my dreams I can hear her voice

A flame in the dark

A forgotten might makes me chill

By a lonly tree

A fair maiden beholds me

Eyes of soil, a sylvan goddess

Her beauty lames my forlorn heart

Silently the stones whisper a name

I laud her embrace like a fuddled bard

So In desperate…

By a bleak ghastly champaign

A gibbous moon illuminates

Staring eyes in the wind

Burning like infernal blazes

I will never laud her cold embrace

But her flames calls my name

На тисячі еонів

Дотримання часу

Такі тихі й беззвучні

Вітер шумить казку

Мудрий минулого

Викликала духів

Щоб побачити аркан

Але вони зазнали невдачі

Свідок виверн

Слава ельфів і сильванів

Скам’яніла історія

... стародавні царства

(Ведучий: Аркадій)

Твій розум із каменю

Секрет, який прискорюється

Припливи часу

Пробудити місячне світло

Коли бард нагадує казку

Свіжий шторм перемагає мій зачарований розум

Прощай, до моєї радості

Але коли знову зійде місяць

У снах я буду битися

О, бачите танцюючі тіні?

Фея — кільце тут, за деревами?

Закрий очі …

4. І ще один цист вимальовується

(Ведучий: Аркадій)

Тож я повертаю у долину

Цистів переді мною

Нескінченні закопані назви занедбаних ігор

В’янувши, я впаду на землю

Не вдається підійти до воріт

Усі камені, на які він лежав, знали його ім’я

Прощай, моя мама

Я обшукаю твоє полум’я

На чотирьох вітрах землі

Прощай, любий сину

Ніколи не забувай кінця

Я прокидаюся від місячного світла

Під похилим деревом

Забута сила

Примушує мене до моря

Біля самотнього берега моря

Мене бачить прекрасна молода наяда

Спрей шепоче моє ім’я

Я вхваляю її обійми, моє дике молоде море

Тож у відчайдушній тузі я йду своїм шляхом

Неможливо розвернутися

Забута сила ламає мою волю

Але у снах я чую її голос

Полум’я в темряві

Забута сила змушує мене замерзнути

Біля самотнього дерева

Мене бачить прекрасна дівчина

Очі ґрунту, богиня-силван

Її краса вражає моє занедбане серце

Камені тихо шепочуть ім’я

Я вихваляю її обійми, як заплутаний бард

Тож у відчайдушному…

Від похмурого жахливого шампанського

Місяць освітлюється

Очі дивляться на вітер

Горить, як пекельний вогонь

Я ніколи не буду хвалити її холодні обійми

Але її полум’я кличе моє ім’я